КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА - Гібридні дракони, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА

     - Дякую, - сказала панна у жовтій сукні.

     - Ти диви, - вказала Власта. – Чупринка плакала. Щось в око потрапило, чи нещасливе кохання?

      Фрося відреагувала першою. Перш ніж хтось з присутніх встиг вимовити бодай якійсь звук, дівчина вже копирсалася в цибулинному салаті панни у жовтій сукні.

     - Єва різала цибулю на кухні, - заявила Фрося. – Тобі цього не зрозуміти, бо ти - нічого не робиш. Але ж я змушу тебе зрозуміти, які саме сльози викликає цибуля!

       І Фрося видавила вміст порізаної цибулини прямо в сині очі Власти. Відвідувачі, які були в ресторані, зойкнули. Посмішка повільно сповзла з намальованих очей Власти. Туш потекла, але не так сильно, як зробила б дешева туш. Почулися слабкі аплодисменти, а тоді сталося неймовірне.

       Ярослав підскочив до Фросі, став позаду та схопив її за руки. Від порізаної цибулини Фросі захотілося розридатися. А Ярослав казав їй на вухо, але досить голосно:

     - Ти зараз же вибачишся за свій вчинок перед панною Скриня. Ти чуєш? Цієї миті ти поводилася не, як цивілізована людина, а як - дикунка.

       Фрося знову відчула себе маленькою дівчинкою, як тоді, коли батьки повезли її до Львова. Це була одна з тих рідкісних подорожей, які тимчасово вважалися безпечними. Батьки познайомили її з якимсь дядьком, - зараз вона вже й забула його ім’я, - а Фрося, заявила, що той чоловік – бандит. Батьки були у розпачі. Вони сварили доньку, кажучи, що такого не можна казати, особливо в обличчя. Зрештою, Фрося виявилася правою. І хоча батьки вибачилися, цей спомин залишив слід у серці маленької Фросі. Чого це згадалося саме зараз?

     - Я зрозуміла, - повернула свою голову до Ярослава Фрося. – Відпусти мене, і я вибачуся. – Ярослав відпустив бранку, і Фрося повернулася до Власти. – Мені дуже шкода, панна Скриня, що я вас налякала. Я просто дурна дівчина, яка вважає, що кожен має знати, як цибуля дражнить очі. Мені дуже шкода, що я поводилася наче дикунка. І ще, мені дуже-дуже-дуже шкода, що завтра на ваших губах виросте величезний герпес, якого навіть ваша помада не зможе замалювати. І ввечері вам лише й залишиться, як читати книжки з психології.

       У приміщені застигла тиша. Тоді з кухні почувся голос:

       - Плов готовий, - а потім хор голосів вибухнув одночасно. Хтось реготав, хтось зойкнув. Білі Єва та Ярослав, із жахом розплющивши очі, дивилися на Фросю. Власта ж облизала свої губи, ніби не вірячи у прокляття і сказала:

    - Як скажеш Чупринка. Я тобі твоєї зухвалості не подарую. Ти мені ще потрібна тут, в ресторані, тож я не звільнятиму тебе. Але… Але здається, цей одяг тобі не дуже личить. Я накажу, щоб офіціанткам видали маленькі чепчики, коротесенькі спідниці, із великими декольте та підв’язки на ногах. Знаєш, такі, як у коміксах для дорослих?

      Чоловічий гул голосів радісно прокотився залою. Ярослав гмикнув.

      - Перепрошую, панна Скриня, - сказав хлопець. – Ваш план щодо нового одягу є надзвичайно геніальний.  І я впевнений, - він якось дико, майже власницькі оглянув Єву, - що ви - праві. Але ж новий дизайн одягу може вплинути на притік клієнтів до ресторану.

      - Що ти там бурмочеш? – Перепитала здивована Власта. Ярослав відкашлявся і пояснив:

      - Безперечно, новий одяг офіціанток буде залучати велику кількість відвідувачів-чоловіків, до вашого закладу. Але ж жінки - будуть проти. При всій повазі…. Але панни Чупринки мають витончені…. Е… делікатні фігури. І не кожна пані може зрадіти, коли її супутник витріщатиметься на струнку офіціантку.

      - Хай йому грець! Якщо вже такий розумний, то порахуй мені який доход у нас від чоловіків, а який від жінок.

      - Дохід, чи прибуток? – Перепитав підступний Ярослав та вклонився. Власта загарчала та рушила до вхідних дверей.

      - Ну, де ти там? – Запитала вона на порозі. Ярослав знервовано глянув на Єву, потім та Фросю та рушив за працедавцем.

        - Плов готовий, - знову пролунав голос з кухні.

        Близнючки понаставляли замовлення по столах. Фросі було цікаво, чи у Єви вже все відмерло у серці, чи ще ні. Ярослав був дуже дивним, але він все більше і більше подобався дівчині. Вона сама не розуміла цієї дивної приязні. Тут її погляд зупинився на столику, з якого вона поцупила цибулину. Дівчина зітхнула та почовгала до самотньої панни.

    - Мені дуже-дуже шкода, що я поцупила у Вас…

    - Не переймайся. Це було шикарно, - відповіла володарка жовтої сукні. – Власта вже давно напрошувалася на щось таке. Але ми всі дуже боязкі. І як тобі вистачило відваги?

      Фрося посміхнулася, щось пробурмотіла та пішла роздати меню щойно прибулій ватазі молоді. Коли вона про це думала, то  й гадки не мала, що оце на неї найшло. Вона лише знала, що нікому не дозволить кривдити Єву. Особливо, такій дурі, як Власта Скриня. Власті, яка у всіх вимірах була багатою – отже, її пращури не мали й найменшого кавалку совісті.

       До ресторану прийшов дивний молодик, у світлій сорочці, картатих штанях та в такій самій картатій жилетці. Він замовив лишень склянку мінеральної води та став гратися у мобілці. Час від часу, дивний молодик піднімав голову та прискіпливо оглядав залу. Близнючки зустрілися біля кухні та одночасно поскаржилися на молодика: