Яна Паувел - Відомство мертвих душ. Тіло без душі, Яна Паувел

Секретар директора одразу ж заметушився довкола, примовляючи щось і явно вибачаючись перед нелюдами. Андрея змогла почути, що він лепече, тільки коли вони підійшли ближче.

— … Ось тут ви будете жити. В нашому університеті існує чіткий розподіл на чоловічу і жіночу половину. Знаю, вам це може здатися незвичним…

Андрея мовчки провела нелюдів поглядом і нахмурилась. Вакхарійці в Королівському університеті магії в самому серці Окти. Вона озирнулася довкола і помітила групки студентів у дворі, що як і вона проводжали нелюдів допитливими поглядами.

Усе скидалося на те, що ця ситуація зовсім нетипова для Королівського університету магії.

Вакхарійці народ небезпечний. А ще нетерпимий до усієї людської раси. І в цьому немає нічого дивного, враховуючи їхню історію. Дивним було б зворотне. Пережити геноцидну війну, поневіряння і гоніння…. Це не могло не залишити сліду в їхніх душах.

Наскільки їй було відомо, у Вакхарії діяла система кланів. І кожен клан володів таємними знаннями і уміннями. Навчання також відбувалося всередині клану. Якщо її не підводить пам’ять, перший університет з’явився на території Вакхарії всього десять років тому, і те завдяки сприянню Вільхферму.

Мабуть, вакхарійці тут за обміном. Тоді виходить, що когось відправили у Вакхарію. Дівчина мимоволі здригнулася і пересмикнула плечима.

Доївши яблуко, вона повернулася в гуртожиток. Уже підходячи до своєї кімнати, Андрея мало не впала, коли в неї врізався неабияк схвильований секретар директора. Навіть не вибачившись, він поспішив покинути коридор, залишивши її злу і роздратовану. Андрея відштовхнулася від стіни і нервово обтрусила рукав. Плече нило від удару, цілком можливо, ближче до ранку там утвориться синець.

Коли вона вийшла у двір ближче до означеного часу, на місці демонтованого трипорту стояла невеличка табличка, біля якої сиротливо лежала біла троянда. Піддавшись допитливості, дівчина підійшла ближче і, присівши поряд, змістила троянду, так, щоб бачити напис на табличці.

«В пам’ять про Гарольда Нокса, чия жага до знань вселяла віру в нове покоління»

Отже, Гарольд Нокс… У нього було ім’я роду, а це означало, що батьки від нього не відмовлялися. Ймовірно, вони загинули. А тепер загинув і він.

Тож не було нічого дивного в тому, що побачивши Лірена в центрі Совігарду поряд із фонтаном, Андрея уже і не пам’ятала, чому хотіла з ним зустрітися.

— Як часто трапляються збої в роботі стаціонарних порталів? — замість привітання запитала вона.

Лірен хмикнув і схилив голову на бік.

— Останнім часом надто часто для того, щоб бути випадковістю, — загадково відповів нелюд і вказав їй рукою на вузький прохід. — Ходімо, не хотілося б натрапити випадково на когось знайомого.

Для чого тоді було вибирати це місце для зустрічі? Лірен явно прочитав її думки, але так нічого і не сказав. Тільки усміхнувся.

— Зранку, — ідучи поряд з нелюдом заговорила Андрея, — я прокинулась від вереску. Хлопчину розірвало навпіл під час переміщення.

— Гарольд Нокс, — без особливих зусиль прочитав він її думки, і Андрея кивнула.

— Поліція надто швидко згорнула розслідування. І це наводить на деякі підозри.

— Але це не та причина, через яку ти хотіла зустрітися, — несподівано нагадав Лірен, і Андрея здивовано подивилася на нього.

Чесно кажучи, їй соромно було зізнаватися в цьому. Того ранку вона була надто наполохана. Це було імпульсивне бажання. І… Вона несподівано зрозуміла, що нелюд все ще слухає її думки, і її погляд зі здивованого трансформувався в роздратований.

— Ти!..

— Розкажи мені, — несподівано серйозно промовив Лірен, і її злість кудись зникла.

Андрея нахмурилась і опустила погляд на свої долоні. Їй одразу ж згадалися ті жахливі відчуття. Дискомфорт, оніміння усього тіла. Страх, що змушував ворушитися найдрібніші волосинки на її тілі.

З чого ж почати?

— Наскільки це нормально, коли примара блукає гуртожитком?

— Тебе налякала неспокійна душа?

Андрея пригадала моторошний шкребіт, розкуйовджене волосся і примарні лахміття в які був замотаний дух.

— Так, — несподівано навіть для самої себе зізналася вона, — налякала.

— Адміністрація університету відслідковує спіритичну активність на території вишу, тож можеш не хвилюватися з цього приводу. Злий дух буде знищений задовго до того, як зможе комусь зашкодити.

Андрея нахмурилась сильніше і стиснула пальцями край рукава.

— І все ж… — дівчина запнулася і прикусила губу.

— Якщо так сильно боїшся, чому не відмовилась від цієї затії?

— Ніби за межами університету їх менше…

Лірен хмикнув і несподівано протягнув їй вишукану підвіску на тоненькому срібному ланцяжку.

— Це захисний амулет, — у відповідь на її здивований погляд пояснив він. — Захищає від злих духів.

Андрея вдячно прийняла подарунок і тільки після цього заглянула лірійцю в очі.