Маргарет Етвуд - Заповіти

Командор Джадд знову зітхнув:

— Бідолаха. Це серйозна вада. Треба помолитися за його душу.

— Воістину. Але він зіпсував для заміжжя надто багато юних дівчат. Ці шляхетні квіти втікали до Тіток, аби не ставати до шлюбу.

— О, — зауважив Командор. — То ось що сталося з тією дівчиною, Аґнес? Я так і думав, що було щось подібне.

Він хотів, аби я погодилася, бо так її втеча не стосувалася б його особисто.

— Я не впевнена, — промовила я. Він спохмурнів. — Але гадаю, що так.

Не варто надто його дражнити.

— На ваші судження, Тітко Лідіє, завжди можна покластися, — сказав командор. — У справі Гроува ви зробили найкращий вибір на користь Гілеаду.

— Дякую. Я молюся за Боже провидіння, — відповіла я. — Але змінімо тему. Я рада повідомити, що Крихітку Ніколь безпечно доставлено до Гілеаду.

— Оце так! Який успіх! — мовив він.

— Мої Перлові Діви спрацювали дуже ефективно, — провадила я далі. — Вони виконали мої накази. Взяли її під крило як новонавернену, переконали приєднатися до нас. Викупили її в юнака, який мав на неї вплив. Торгувалася Тітка Беатріс, хоч вона, звісно, не знала, що це насправді Крихітка Ніколь.

— Але ви знали, дорога моя Тітко Лідіє, — зауважив Командор. — Як ви змогли її розпізнати? Мої Очі роками намагалися це зробити.

Чи я правильно розчула нотку заздрощів або й — гірше — підозри? Вирішила пропустити повз вуха.

— У мене є свої методи. І дуже ефективні інформатори, — збрехала я. — Два і два іноді дають чотири. А ми, жінки, хай які короткозорі, часто помічаємо те, що більш широкий чоловічий погляд може проминути. Утім Тітка Беатріс і Тітка Дав знали тільки те, що мають виглядати особливе татуювання, яке бідолашна собі зробила. І, на щастя, вони її знайшли.

— Сама зробила собі татуювання? Гріховна, як усі такі дівчата. На якій частині тіла? — зацікавлено запитав Командор.

— На передпліччі. Обличчя лишилося чисте.

— Руки все одно будуть закриті за будь-якої появи на людях, — зауважив він.

— Її називають Джейд, вона може навіть бути впевнена, що це її справжнє ім’я. Я не хотіла розповідати їй про те, хто вона насправді, поки не поговорю з вами.

— Чудове рішення, — сказав Командор. — Можна спитати… Які стосунки вона мала з тим юнаком? Було б краще, якби вона залишилася, так би мовити, недоторканою, але в її випадку ми можемо змінити правила. Зробивши її Служницею, ми її змарнуємо.

— Її незайманість поки не підтверджена, але я гадаю, що в цьому сенсі вона чиста. Я поселила її із двома з наймолодших наших Тіток, вони добрі й співчутливі. Вона ділитиметься з ними своїми страхами й сподіваннями, це безумовно. І своїми віруваннями теж. Певна, їх можна буде узгодити з нашими.

— І знову чудово, Тітко Лідіє. Ви воістину наш скарб. Коли можна буде відкрити Крихітку Ніколь для Гілеаду та всього світу?

— Спочатку маємо переконатися, що вона навернулася щиро, — мовила я. — Що її віра тверда. Тут потрібні тактовність і піклування. Новачки зазвичай сповнені ентузіазму, в них такі нереальні сподівання… Мусимо повернути її на землю, розповісти про обов’язки, які на неї чекають, — тут у нас не тільки екзальтовано співають гімни. На додачу до цього її треба ознайомити з її ж власною історією: для неї буде шоком усвідомити, що вона відома й усіма улюблена Крихітка Ніколь.

— Я залишу це вашим здібним рукам, — сказав Командор. — Ви певні, що не хочете краплинки рому до кави? Він покращує кровообіг.

— Хіба що ложечку, — погодилася я.

Він налив. Ми підняли горнятка, цокнулися.

— Хай будуть благословенні наші зусилля! — проголосив він. — Певен, так і буде.

— У свій час, — усміхнулася я.

Після виступів у кабінеті дантиста, на суді та на Участраті Тітка Елізабет пережила нервовий зрив. Ми з Тіткою Відалою та Тіткою Геленою провідали її в одному з наших санаторіїв, де вона відновлювала сили. Тітка Елізабет зустріла нас сльозами.

— Не знаю, що зі мною не так, — мовила вона. — В мені наче зовсім не лишилося сил…

— Це не дивно після всього того, що ви пережили, — сказала Гелена.

— В Ардуа-холі вас вважають практично святою, — додала я.

Я знала, що насправді її так тривожить: вона незворотно заплямувала себе неправдивими свідченнями, і якщо про це дізнаються, це стане її кінцем.

— Я така вдячна вам за настанови, Тітко Лідіє, — мовила Елізабет, зиркаючи на Відалу. Тепер, коли я була її надійною союзницею — бо ж вона виконала моє незвичне прохання, — вона мала відчувати, що Тітка Відала проти неї безсила.

— Була рада допомогти, — відповіла я.

XVIII. ЧИТАЛЬНЯ

Розшифрування показань свідка 369А

47

Ми з Бекою вперше побачили Джейд на Церемонії Подяки, де вітали з поверненням Перлових Дів та завербованих ними новачків. Вона була висока, трохи незграбна, роззиралася дуже відверто — на межі із зухвалістю. У мене вже тоді виникло відчуття, що їй буде непросто вписатися до Ардуа-холу, не кажучи вже про сам Гілеад. Але я не переймалася нею, бо була захоплена красою церемонії.

Скоро на цьому місці мали опинитися ми. Ми з Бекою закінчували своє навчання Претенденток і були майже готові стати Тітками. Дуже скоро нам видадуть сріблясті сукні Перлових Дів, значно гарніші за наші звичні брунатні. Ми успадкуємо перлові низки й вирушимо в місію. І кожна з нас приведе із собою навернену Перлину.

У перші роки в Ардуа-холі ця перспектива мене зачаровувала. Я досі щиро й ревно вірила якщо й не в усе, що стосувалося Гілеаду, то принаймні в альтруїзм служіння Тіток. Але тепер я вже не така впевнена в цьому.

Ми знову побачили Джейд наступного дня. Як і всі нові Перлини, вона взяла участь у нічній відправі у каплиці, де всі поринали у мовчазні медитації та молитви. Тоді вона мала обміняти сріблясту сукню на коричневу, таку, як у нас усіх. Не те щоб їй судилося стати Тіткою — за новоприбулими Перлинами ретельно спостерігали, перш ніж записати до потенційних Дружин, Еконожин, Претенденток або, у найгіршому випадку, Служниць, та серед нас вони вбиралися так само, як і ми, з тією відмінністю, що мали ще й великі брошки зі штучного перламутру у формі нового місяця.

Знайомство Джейд із традиціями Гілеаду видалося жорстким, бо наступного дня вона була присутня на Участраті. Її могло шокувати те, як Служниці буквально роздерли на шматки двох чоловіків. Це навіть мене може шокувати, хоч я за останні роки багато разів це бачила.