Джеймс Еллрой - Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой

— Не впевнений, сер.

— Ти, і сам того не бажаючи, тимчасово вивів їх з-під обвинувачень. Думаєш, я на тебе за це гніваюся?

— Сер, єдине, чого ми обидва прагнемо, — абсолютної справедливості. Але ви про мене занадто високої думки.

Паркер посміхнувся.

— Едмунде, не переймайся через вибрик Вайта. Ти вартий десятьох таких, як він. Він, звичайно, завалив трьох бандюків на чергуванні, але це все дрібниці порівняно з тим, що ти зробив під час війни. Пам’ятай про це.

Ґаллодет чекав на нього під дверима палати, у якій лежала дівчина. У коридорі все пахло дезінфекційними засобами — знайомий аромат, поверхом нижче померла його мати.

— Привіт, сержанте.

— Називай мене Боб. Елліс Лоу передавав тобі вітання й подяки. Він боявся, що підозрюваних заб’ють до смерті і не буде кого садити на лаву підсудних.

— Зате виявилося, що в «Нічній сові» були не вони, — засміявся Ед.

— Мене це не обходить, а Лоу — і поготів. Викрадення і зґвалтування тягне на вишак. Лоу спить і бачить, як закопати їх, і я теж — сам цього захочеш, коли поспілкуєшся із дівчиною. А тепер питання на мільйон баксів: як думаєш, це вони?

Ед похитав головою.

— Зважаючи на їхні реакції — навряд чи. Але Фонтейн сказав, що вони кудись возили дівчину. Власне, він поплив після того, як я натякнув йому, що вони «продали її». Це міг бути Солодкий Коутс та інша невелика банда, можливо, двоє з тих, кому вони її продали. Під час арешту грошей при них не виявилося, але так чи інакше — чи то після «Нічної сови», чи то після групового зґвалтування — їх заникали, бо вони були заляпані кров’ю, в той час як одяг, у якому було скоєно злочин, спалили.

— Значить, нам треба дізнатися від дівчини приблизний час, коли все відбувалося, — присвиснув Ґаллодет, — і встановити особи іще двох нападників.

— Егеж. А наші підозрювані мовчать, ніби води в рота набрали, а Вайт угрохав єдиного свідка, який міг нам допомогти.

— О, цей Вайт — справжній псих? Не переймайся, те, що ти його побоюєшся — ознака психічного здоров’я. Гаразд, ходімо поговоримо із юною леді.

Вони увійшли до палати. Підходи до ліжка заблокувала шерифова наглядачка — висока, гладка, із зализаним назад коротким волоссям.

— Ед Екслі, Дот Ротштейн, — промовив Ґаллодет.

Дот кивнула й відійшла убік.

Інес Сото.

Чорні очиська, обличчя набрякле, у саднах. Волосся зголене під корінь, видно операційні шви. У руках — крапельниця, трубочки тікають під ковдру. Розбиті кісточки пальців, зламані нігті — вона опиралася. Ед згадав свою маму: облисілу, страшенно схудлу, підключену до апарата штучного дихання.

— Міс Сото, це — сержант Екслі, сказав Ґаллодет.

Ед підійшов ближче, сперся на поручні ліжка.

— Вибачте, що не змогли дати вам більше часу на відновлення, я спробую зробити все якомога швидше.

Інес Сото поглянула на нього — чорні очі, залиті кров’ю.

— Я не дивитимуся більше ні на які фотографії, — прохрипіла вона.

— Міс Сото упізнала на фотографіях Коутса, Джонса і Фонтейна, — втрутився Ґаллодет. — Я попередив, що їй, можливо, доведеться подивитися знімки ще кількох підозрюваних.

Ед похитав головою.

— Це може трохи зачекати. А зараз мені потрібно, аби ви, міс Сото, пригадали хронологію подій, що сталися із вами дві ночі тому. Ми будемо робити це дуже повільно, і зараз нас цікавлять не деталі, а просто перебіг подій. Подробиці можуть зачекати, коли ви добре відпочинете. Будь ласка, не поспішайте, розкажіть нам усе — почніть із тієї хвилини, коли ці троє чоловіків вас викрали.

— Вони не чоловіки! — спробувала підвестися у ліжку Інес.

Ед стиснув рукою поручень ліжка.

— Я знаю. Повірте, вони не уникнуть покарання за те, що вони зробили з вами. Але спершу нам необхідно підтвердити або заперечити їхню причетність до іншого злочину.

— Я хочу, аби вони здохли! Чула по радіо, що їх можуть стратити! Я хочу, аби вони здохли за те, що зробили!

— Ми не можемо цього зробити, бо тоді уникнуть покарання інші негідники. Ми повинні зробити все правильно.

— Правильно — це по-вашому означає, — прошепотіла вона, — що шестеро білих набагато важливіші за мексикашку із Бойлі-Гайтс! Ці звірі мене ґвалтували, трахали в рот. Вони в мене