Самовидець - ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ

9 У сп. Козельського: ще й «Маслов».

10 У вид. Бодянського: «Осокорованой».

11 Там же і в сп. Судієнка: «Москвы».

12 Там же: «а отътоль до Конской да на піски».

13 Там же: «где».

14 У сп. Козельського: «и там пасіки».

И там от Великого Лугу 2 вислал гетман сина своего Григорія 3 на той бок Дніпра, до Січи, з войсками перебранними, з войском великим, и москви на килкадесять тисяч, над которими старшим ходил околничий Неплюев и Косогов, повернувши войска назад. И як прийшли на Кичету 154, и там старшина козацкая — обозний, асаул, и писар войсковий и иние преложоніе 4, видячи непорядок гетманский у войску и кривди козацкіе, же великіе драчи 5 и утисненія арендами, написали челобитную до їх царских величеств, виписавши усі кривди свої и людскіе и зневагу, якую міли от синов гетманских, которих постановлял полковниками, и подали боярину 6 Василію Василиевичу Галіцину, просячи позволенія переміняти 7 гетмана, которую зараз принявши, боярин с которим гонцем 8 послал на Москву до їх царских величеств. На которую челобитную прийшол указ от їх царских величеств и войско застал на Коломаці, где боярин старшині ознаймил козацкой, и нарадившися з собою, оточили сторожею доброю гетмана наноч. А на світанню, прийшовши старшина козацкая до церкви, и узяли гетмана 9, з безчестіем ударивши, и отдали москві. И зараз 10 сторожа московская, усадивши на простіє колеса московскіе, а сина гетманского Якова на коницю худую охляп без сідла, и провадили до московского табору до боярина, и там узяли за сторожу кріпкую. И того ж часу в раді козаком указ їх царских величеств читано и позволено иншого гетмана собі оббирати 11, а поколя гетмана наставлят, увесь порядок войсковий поручено обозному войсковому Василію Борковскому. Где почалися бунти у войску на старших, але зараз тое москва ускромила, а нікоторіе от войска оторвалися в городи своеволею, многіе двори пограбовали, арендаров и иних людей значних и приятелей гетмана бувшого, которих напотом имано, вішано, стинано и мордовано, яко злочинцов. И так того часу скончалося гетманство Івана Самойловича поповича и синов его, которий на ураді 12 гетманства роков пятнадцять зоставал и місяц.

Той же попович зразу барзо покорним и до людей ласкавим бил, але як юж розбогатіл, барзо гордий стал не тилко на Козаков, але и на стан духовний. Прийшовши до него, старшина козацкая мусіли стояти, ніхто не сиділ, и до двора жеби не йшол з жадною палицею; 145 также и духовенство священници, хочай би який значний, мусіл стояти непокритою головою. А у церкві ніґди не йшол дари брати, але священик до него ношовал, также и сини его чинили; нежели гдеколвек виездил, любо на поліованя, жеби ніґди священика не побачил, то собі за нещастя міл. А будучи сам поповичом, из великою помпою ездил, без карети и за місто не поехал, ані сам, ані синове его, и у войску усе в кареті — так великую пиху міли, которая в жадном сенатору не живет. А здирства вшелякими способами вимишляли так сам гетман, як и синове его, зостаючи полковниками: аренди, стаціе великіе, затяговал людей кормленіем, — барзо на людей трудность великая била от великих вимислов — не могл насититися скарбами. И щось противко монархов наших московских хотіл почати, бо и в поході с тими великими войсками на Крим незичловость его постережена, же не йшол просто на Крим, але по степах блудил, и повідают, же з умислу казал степ палити своїм зичливим, жеби тим отмовитися, же не можна до Криму ити задля конского корму.

1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «юже».

2 У сп. Козельського: «против селища татарского. И там от Великого Лугу».

3 Там же: «Грицка».

4 Там же: «переложеніе», в сп. Козельського: «приложене».

5 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «драти».

6 У сп. Козельського: «боярину князю».

7 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «о позволене перемінити».

8 У вид. Бодянського: «скорым гонием», в сп. Козельського: «скорим посланцем».

9 У сп. Козельського: додано «з церкви».

10 Там же: замість слів «москві. И зараз» «москалям, где».

11 В інших списках: «обірати».

12 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «уряді».

Также и прошлой войни за своею незичловостю Чигирин утратил и людей воених много запропастил, которих мало жаловал, а то для того, жебы его панство с синами ширилося, которіе не полковниками, але панами називалися, о жадной юж переміні панства своего не мишляючи, — а то надію маючи на люд грошовий затяговий и на велікіе скарби зобраніе; бо юж козака собі городового так посполитих, яко и значних, нізащо важили и в двори не пускали, маючи у дворах своїх на килко місьцах сторожу сердюцкую, которим плачовали роковий юригелт 1.

А священик и в килка дний не могл ся до двора упросити, хочай якая пилная потреба. Ово згола усіх людей нізащо міли, не помишляючи на подлость своего рожаю, же 2 Господь Бог тим барзо ображен бывает, хто в пиху подносится. И за тое скарани зостали, же перше от чести всякой отдалени 3 и, як якіе злочинці, з безчестіем на Москву голо попроважено, а напотом от жон розлучени, а маетности и скарби, которіе многіе били, усе отобрано, в которих місто великое убозство, вмісто роскоши — срогая неволя, вмісто карет дорогих и возников 4 — простий возок, теліжка московская с подводником, вмісто слуг нарядних 5 — сторожа стрелцов, вмісто музики позитивов ° — плач щодений и нареканя на свое глупъство пихи 7, вмісто усіх роскошей панских — вічная неволя. На том скончилося гетманство поповичово 25 июля, в суботу 8. 146

1 У сп. Козельського: «даток».

2 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «рода, юже».

3 Там же: «великой», у сп. Козельського: «всякої остали отставлени».

4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає «и возников».