Томас Тімайєр - Закон Хроноса

Гумбольдт підвів бранця до шафи й відчинив дверцята. Всередині був плащ, пара рукавичок і церемоніальна шпага. Гумбольдт вийняв предмети й уважно оглянув.

— Меч високоповажного Майстра, я вражений. Схоже, дійсно старий. Тепер потрібно трошки змінити зовнішність. Шарлотто, подбаєш про нашого підопічного, поки я перевдягаюся?

— Із великим задоволенням! — Вона взяла шпагу й направила її на груди генерала.

Фалькенштейн криво посміхнувся.

— Обережно, дівчинко, це не пилочка для нігтів. Ти й сама можеш поранитися.

Шарлотта швидко приставила клинок до його горла.

— Не кажіть так. А то я починаю нервувати. На жаль, я не володію шпагою так само добре, як мій дядько. Якщо злякаюся, можу натиснути надто сильно. Ну як, хочете такого?

Фалькенштейн промовчав. Схоже, погрозу він сприйняв всерйоз. Оскар посміхнувся. Він-то знав, що Шарлотта чудово поводиться зі шпагою. У маленьких дуелях, які вони регулярно влаштовували, вона майже завжди виходила переможницею.

Тим часом Гумбольдт накинув на плечі плащ і надяг рукавички. Поверх них надяг каблучку Фалькенштейна й оперезався мечем. Перетворення було разючим. Із маскою на обличчі його неможливо було впізнати. Справжній тамплієр або розенкрейцер. Видати міг тільки голос, але про це Гумбольдт подбав заздалегідь. Він прилаштував під коміром лінгафон і настроїв прилад так, щоб той надавав його мові регістру Фалькенштейна. Чудове й абсолютно переконливе маскування, якщо він не видасть себе якимсь дріб’язком. Але дослідник не планував продовжувати виставу довго. Усе залежатиме від отриманого ефекту, і він був упевнений, що точно влучить у ціль, якщо підірве бомбу.

П оступово зібралися шановні члени ложі. Приходили по одному, перевдягалися й заходили у великий храм, де вже був Гумбольдт.

Дослідник сидів на стільці, що належав великому Майстрові, склавши руки на мечі й насунувши маску нижче, щоб ніхто не впізнав його обличчя.

Оскар і Шарлотта причаїлися в ніші трохи подалі.

Сховані однією з тринадцяти колон, вони спостерігали за розвитком подій. Фалькенштейн сидів за ними й дрімав. За допомогою маленької ін’єкції Гумбольдт вивів генерала з ладу. Інакше була неабияка небезпека того, що він виявить себе на церемонії. Притулившись спиною до стіни і звісивши голову вбік, Майстер мирно похропував.

До залу зайшли останні із запрошених. Усі були в масках, але в Оскара було таке відчуття, що кілька людей він точно знав. Якщо вірити Фалькенштейну, тут зібралися наймогутніші люди імперії.

Поки все йшло як слід.

Дізнатися про ритуали й традиції масонів було не так просто. Братство залишалося надто закритим для зовнішнього світу, але друг Гумбольдта Юлій Пфефферкорн, який тривалий час сам був масоном, надав компанії важливі відомості та поради. У тому числі й слова присяги Майстра, які дослідник і продекламував перед тими масонами, що зібралися, замість вітання.

— Урочисто клянуся в присутності всемогутнього

Бога й святого Іоанна приховувати знання каменярів, не відкривати їх нікому в усьому світі, навіть учням, хіба тільки членам законної ложі, що пройшли суворі випробування.

— Хай буде так,— хором відповіли масони.

— Клянуся виконувати всі завдання, якими вшанує мене Майстер ложі. Також зобов’язуюся зберігати таємниці братів, які мені довіряють, як свої власні,— крім убивства й державної зради.

— Хай буде так.

— Зобов’язуюся не завдавати шкоди нікому з братів і завчасно попереджати про небезпеки, що наближаються, якщо такі мені відомі. Також готовий я служити своїм братам всіма силами, не завдаючи при цьому збитку собі й своїй родині. Надалі обіцяю не спокушати ні сестри, ні братової, не видавати того, що відбувається в ложі, і залишатися вірним усім законам. Клянуся бути твердим і непохитним, відкинути нерішучість і внутрішні сумніви, а якщо порушу клятву, то нехай тіло моє розірвуть надвоє, і одну половину кинуть на південь, іншу на північ, кістки спалять ущент і розвіють по всіх сторонах світу, щоб не було серед каменярів такої підлої й жалюгідної людини. Хай зміцнить мене Бог і допоможе виконати свій обов’язок перед Майстром.

— Хай буде так,— вимовили брати втретє й востаннє і сіли.

Гумбольдт поцілував Біблію й зайняв своє місце.

— Любі брати! Високошановні члени ложі вогню й каменю! Сьогодні ми зібралися тут, щоб порадитися із приводу подій останніх днів.— Він понизив голос: — Як ви знаєте, замах на імператора закінчився невдачею.

Багато хто кивнув. Почувся шепіт.

— Воістину чорний день для братства. Я вражений тим, що відбулося. Але найбільше мене мучить питання, як нашим ворогам удалося дізнатися про наші плани. Кожний із нас давав клятву, що все, про що ми тут говоримо, не вийде за межі храму. Але хтось клятву порушив. Як це пояснити?

Брати знову зашепотілися, цього разу вже голосніше.

Гумбольдт підняв руку:

— Розумію ваше хвилювання, але прошу зберігати порядок. Якщо хочете сказати, підніміть руку й підведіться.

Один із присутніх підняв руку, зняв маску й підвівся. Ісмаїл Карренбауер, державний скарбник. Оскар бачив його на фотографії в газеті.

— Перш ніж шукати винного, потрібно почати з докладної інформації. Що трапилося вчора під час замаху, високоповажний Майстре? Ми чули, тебе схопили.

— Ні, брате Ісмаїл,— похитав головою Гумбольдт.— На мене накинулися, це правда, але мені вдалося зникнути. Я вважав доцільним причаїтися на деякий час і почекати, поки все заспокоїться.

Підняв руку ще один член ложі й зняв маску. Огрядний чоловік із лисиною й бакенбардами. Його Оскар теж упізнав. Міністерський радник Натаніель Штрекер уважався одним із найвпливовіших людей імперії. Він був правою рукою канцлера, і краще було з ним не сперечатися. Крім того, він був батьком Карла Штрекера. Хлопця, з яким Оскар побився на даху і якого схопили жандарми.

— Подейкують, що вас вистежив дослідник Карл фон Гумбольдт.

— Я теж це чув,— підтвердив Карренбауер.— А ще кажуть, що твого сина спіймав син Гумбольдта.