Едмон Ростан - Сірано де Бержерак

в такім одчаї! До речі, знаєте, я командир полка…

Роксана

А, браво…

Де Гіш

Бачите, річ склалася така, Що служить в тім полку кузен ваш хвалькуватий. О, я помщусь над ним!

Роксана

(задихаючись)

Ви хочете сказати, Що полк рушає ваш…

Де Гіш

(сміючись)

Звичайно!

Роксана

(безсило опускаючись на лаву, набік)

Крістіан!

Де Гіш

Що з вами?

Роксана

(дуже схвильована)

Звістка ця… В очах немов туман – Той, ким так дорожиш, іде на поле бою!

Де Гіш

(з подивом, зачарований)

Уперше мовою солодкою такою Мене ви тішите – у розставання мить!

Роксана

(міняючи тон і обмахуючись віялом)

Про помсту почали якусь ви говорить?

Де Гіш

(усміхаючись)

А що? За нього ви?

Роксана

Ні, проти!

Де Гіш

Чи з кузеном Ви часто бачитесь?

Роксана

Ні!

Де Гіш

З юнаком зеленим Заприязнився він, – водою не розлитьі Він зветься Не… Невіль… От забув!

Роксана

Скажіть – Високий?

Де Гіш

Так. Блондин.

Роксана

Рудий?

Де Гіш

З лиця красивий. Пх! І, на жаль, дурний!

Роксана

О, дуже це можливе!

(Міняє тон.)

А помсти спосіб ви взяли собі чудний, Завзятця Сірано шлючи на славний бій!

Де Гіш

Дозвольте…

Роксана.