Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

Неначе невизначені тіні їхнього майбутнього, вони виявилися заручниками складної нитки долі. Вечір опустився на ліс, але над ними все ще сяяла надія, хай і слабка. Однак у серці Самії виникла непереборна битва проти зради, яка продовжувала терзати її душу глибоко всередині.

Темрява раптово охопила світ Самії, коли з-за дерев виринули бандити. Вони прийшли, щоб забрати її та Джамілю, повернувши їх у той жах, від якого, здавалося, вони втекли назавжди. Крики матері луною рознеслися лісом, наповнюючи серце Самії страхом та відчаєм. Вона знала, що не може дозволити їм знову забрати їх.

Принц Даниель, який був неподалік, зреагував миттєво. Почувши крики, він відчув, як у його серці розпалюється гнів і відвага, які вже встигли зблизити його із Самією та її матір’ю. Без роздумів він кинувся на допомогу, керуючись не лише інстинктами, але й рішучістю захистити їх.

Бій був жорстоким. Даніель бився з відчаєм і люттю, які розпалювали його почуття. Він захищав не лише Самію та Джамілю, але й свою честь — свій вибір. Кожен обмін ударами підсилював його рішучість, хоча сили, здавалося, залишали його. Бандити, усвідомивши, що один чоловік стоїть проти них усіх, почали атакувати ще агресивніше. Один із них завдав удар, який пронизав плече Даніеля.

Самія спостерігала за тим, що відбувалося, і їй здавалося, що земля вислизає з-під ніг. Вона побачила, як Даніель, ніби у сповільненій зйомці, втрачає рівновагу і падає на землю. Крики її матері змішувалися зі звуками бою, а перед її очима була лише червона пелена жаху.

— Даніелю! — у відчаї закричала вона, кинувшись до нього, коли останнього бандита було переможено. Вона намагалася стримати сльози, але її емоції вирвались назовні. Обійнявши Даніеля, вона благала його: — Не залишай мене!

Її руки тремтіли, коли вона намагалася надати першу допомогу, молячи місяць і зорі врятувати його. Все навколо занурилося у тишу, порушувану лише уривчастими зітханнями її матері, яка, спостерігаючи за тим, що відбувалося, також не могла приховати свого хвилювання.

Даніель лежав поранений і беззахисний, а Самія відчувала, як її надія на порятунок залежить від його сили. Це була боротьба не лише за його життя, але й за їхнє майбутнє, яке ставало все більш крихким.

Даніель лежав без свідомості, коли Самію та її матір забрали. Його знайшов охоронець Давид, який відчайдушно намагався привести принца до тями. Переконавшись, що стан Даніеля потребує медичної допомоги, Давид відвіз його до лікарні. Коли Даніель нарешті відкрив очі, реальність вдарила його з нестерпною силою: Самія зникла з його життя. Йому сказали, що бандити вбили її, але насправді Самію разом із її матір’ю відвезли до Нонни.

Даніель, охоплений болем і відчаєм, попросив Давида не розповідати його родині про те, що він бився з бандитами, захищаючи дівчину, в яку закохався. Давид поклявся зберегти цю таємницю. Принцу довелося змиритися з думкою, що Самія зникла з його життя, залишивши його з розбитим серцем і спогадами.

Проте в глибині душі Даніель знав, що не зможе забути її. Він відчував, що їхні долі ще не завершили свого шляху, навіть якщо зараз вона була далеко, в Катарі.

Агенти привезли зв’язану Самію та її матір Джамілю до Нонни. Нонна вже приготувала батіг, розуміючи, що буде карати Джамілю за втечу, адже Самія, її дочка, допомогла їй утекти. Джаміля, стоячи на колінах, благала господиню Нонну пощадити Самію, адже вона нібито ні до чого, але Нонна не слухала. Їй було байдуже. Нонна вдарила її по щоці, лише усміхнулася і потягнула Джамілю за собою, ніби вона була лише річчю, і почала бити її батогом.

Самія відчула, як сльози навертаються на очі. Вона благала Нонну пощадити її матір і відпустити, але Нонна лише глянула на неї, і слуги схопили Самію за руки, щоб вона не могла нічого зробити і не змогла захистити матір. У цей момент несподівано з’явилася колишня королева Фейза зі служницями. Фейза, жінка у віці з добрим серцем і великим впливом, подивилася на Самію та Джамілю з такою теплотою, що їхній страх почав розчинятися. У її душі були таємниці, які могли врятувати їх. Вона виступила з рішенням, яке зруйнувало плани Нонни.

— Нонно, — сказала вона, підходячи до жінки з владним виразом обличчя, — ти не можеш бити їх. Ми уклали з твоїм чоловіком угоду, згідно з якою Джаміля та її дочка більше не служать тобі. Відтепер вони служитимуть мені.

Нонна насупилася, її зневага до колишньої королеви була очевидною. Вона знала, що Фейза — дуже впливова жінка, яка має велику владу і королівську кров. Однак ситуація загострилася до межі, коли Фейза перевела погляд на Самію, ніжно промовляючи:

— Я знаю, ти пережила багато горя, моя дорога. З цією старою деспоткою ти більше не будеш пов’язана. Ми позбавимося цих старих обтяжень, і ти зможеш почати нове життя.

Самія відчула, як довгі роки приниження та страху тепер знаходять вихід. Вона почула доброту в словах Фейзи, навіть коли та говорила про Нонну, яка брала хабарі та залякувала всіх навколо.

Фейза привела Самію та її матір до великого особняка. Слуги подбали про них, а потім Фейза серйозно поговорила із Самією. Вона розповіла, що також хоче помститися Ібрагіму та його дружині за те, що вони зробили з її онукою Фатіхою. Самія знала її — вони жили у палаці, були найкращими подругами. Самії було дев’ять років, а Фатісі шістнадцять, і вони були нерозлучними. Тому Фейза добре знала Самію, як найкращу подругу своєї онуки Фатіхи.