Сергій Бараєв - 100 Мініатюр , Сергій Бараєв

— Вона мені не подобається.
— Зовсім?
— Зовсім.
— Чудово. Живи з цим. Довго і щасливо. Будеш наглядачем у Пеклі. А Ліліт тобі за дружину.
— За що, Отче? Позбав.
— За вогонь, Прометею. За вогонь. В Пеклі будеш ділитися вогнем з людьми, яких ти так любиш. 
— Ага, ще й Ліліт на додачу.
— Для владики Пекла — вогняна дружина. Непокірна. Страх якийсь. Сам її боюся. Щасливої вічності Прометею.
— Щасливої вічності Отче.

В іншій версії діалог Прометея з Творцем закінчується наступними словами:

— Ледь не забув Прометею, віднині ти матимеш ймення — Сатана.
— А це навіщо? Невже для покарання, Пекла разом з Ліліт замало? То я ще й імені свого позбавляюся.
— Розумієш, для тебе ж краще, Прометея люди люблять, а Сатану будуть боятися. Відбудеш пекельну вічність отримаєш назад свої крила та ім'я.