Вікторія Калінгер - Серце Дракона, Вікторія Калінгер

- Цей хлопчина надто рано втратив своїх батьків і залишився самотнім. Бідолаха, так і не знайшов своєї домівки, відколи померли його батьки. – Староста із смутком дивився на Стефана. – Я і Каліста  прихистили його на деякий час. Але що ми, неосвічені люди, можемо дати цій дитині?

Уважно слухаючи Захарія, Мира раптом збагнула, що більшість людей у цьому місті не мали змоги навчатися грамоті. Вони із самого дитинства тяжко працювали на землі, збагачуючи імператорські комори зерном. Освіта була привілеєм лиш для багатих і заможних. «Невже і за горами право вчитися дароване тільки тим, у кого кишені наповнені золотом?» - Думала Мира.

- Стефан говорив, що на прохання мого чоловіка Ви виготовляєте артефакти.

- От малий бешкетник. Взагалі не вміє тримати язика за зубами. – Захарій був спантеличеним.

- Тільки не сваріть його, прошу. Краще розкажіть мені, що це таке ті артефакти. – Мира торкнулася згрубілої, від тяжкої роботи, руки чоловіка та благально подивилася на нього.

Староста озирнувся довкола. Помітивши, що люди вже починали сходитися на дзвін, чоловік жестом запропонував Мирі прогулятися. Ця розмова не була призначена для сторонніх вух.

- Колись на Острові Семи Морів магія не була під забороною. – Почав свою розповідь Захарій, коли вони опинилися далеко від інших. – Імператор Даміїр всіляко підтримував людей, наділених особливою енергією. А ще, не нехтував використовувати в побуті магічні артефакти. Це такі речі, що були наділені чарами. В залежності від енергію, що в них закладали, артефакти могли бути захисними, побутовими чи бойовими. Вони дуже допомагали тим, в кого у жилах не текла магія і хто взагалі не міг чарувати. Ще до того, як стати старостою селища, я був артефактором. Вмів виготовляти предмети і вдихати в них особливу енергію. Та коли до влади прийшов Ваш батько, я змушений був залишити своє ремесло, інакше б мене і мою дружину чекала жахлива смерть. Ваш чоловік дізнався про моє вміння і запропонував мені знову повернутися до виготовлення артефактів. Імператор прагне повернути магію на Острів, щоб відродити і наситити енергією Серце, яке вже дуже багато років спить.

І знову Мира почула про Серце.

- А де знаходиться Серце Острова? – Дівчина добре пам’ятала, що якраз Драган його дуже старанно шукає.

- О, якби я тільки знав, панно. – Чоловік усміхнувся. – Доступ до Серця мають далеко не всі. Знаю лиш те, що воно заховане в Цитаделі. А де саме – мені не відомо.

Поспілкувавшись із старостою селища, Мира збагнула декілька речей.

По-перше, у Цитаделі не було приміщень, де б могли навчатися люди без значних статків. Саме по собі навчання існувало, але воно було доступне лише багатим і проводилося індивідуально, особисто найманими вчителями. Звісно ж Мира і раніше про це знала, та лиш зараз усвідомила весь масштаб цієї події.

По-друге, виникало питання, куди віддавати дітей, що рано залишалися без батьків, з різних на те причин. Адже, брати таку дитину-сироту до себе інші родини не хотіли, або не могли, і іншого варіанту, як жебракувати на вулиці у неї не залишалося.

По-третє, що їм зараз робити із врожаєм, якого занадто багато і зберігати просто не має де. Було би добре дізнатися про торгівлю і вигідний взаємо обмін з іншими Імперіями та королівствами. Та й ситуація на Острові Семи Морів досі лишається не зрозумілою. Роки війни могли спустошити землі і залишити людей без їжі.

І останнє, Серце Острова. Дівчина вже знала, що воно відіграє дуже важливу роль і є просто життєво-необхідним для існування всього живого. Та, без стількох років магії Серце неначе заснуло. І тепер його необхідно знайти та повернуту колишню енергію. Але як це зробити – Мира і уявлення не мала.