Нонна Задніпряна - Доньки-матері, або як (не) завагітніти від зятя., Нонна Задніпряна

– Аліно, скільки можно вас кликати?!

Аліна з підозрою зиркнула на шефа – занадто жваво він виглядав для людини яка от-от мала б відключитись. Але роздумувати не було коли, і Аліна потрусила на своїх червоних шпильках до кабінету. Сергій Павлович відступив на пару кроків, пропускаючи її всередину, а потім поривчасто закрив двері й повернув у замку ключ, і перш, ніж Аліна встигла щось сказати, обхопив її однією рукою за талію, а другу ніжно запустив у волосся на потилиці і впився своїми гарячими й сухими губами у її повні та тугі губи. Його язик владно розсунув її зуби й прослизнув по її язику в глиб рота. “Розмови мабуть не вийде – встигла подумати Аліна, – ну й до біса ті розмови. Хіба я не хотіла його?” “Хотіла… хотіла… хотіла” – наче відлуння прокотилося її тілом. Сказати, що їй було приємно – це не сказати нічого: Аліна розтанула в його обіймах як морозиво на липневому сонці. 

Вона й оком кліпнути не встигла як її блузка, спідниця й ліфчик, полетіли на підлогу, а сідниці вислизнули зі стрінгів і вона голяка опинилася на директорському столі, закинувши ноги у червоних шпильках на його голі плечі, з яких вона абсолютно добровільно й хижо здерла сорочку.

Потім був заїзд і акробатичні етюди на шкіряному замдиреторському диванчику, до якого зрадницькі липли то сідниці, то коліна, то спина, але це було й плюсом – з нього не можна було зісковзнути.

Потім були вправи з упором сидячі, прямо на підлозі, а потім – у замдиректорському кріслі, закинувши ноги на підлокітники. Аліна ще ніколи не відчувала себе так добре й безсоромно.

І все це безсоромство абсолютно беспристрастно спостерігали об’єктиви трьох прихованих у “армстронгу” камер, які встановив спритний Андрійко. Заради зйомок подружньої зради він і придумав для Аліни цю історію про ноут, який має бути активний. Бо насправді всі маніпуляції на банківських рахунках він зробив сьогодні ввечері, підключившись до компьютера бухгалтерки, яку найняв Сергій для своєї фірми, і яка на своєму домашньому комп’ютері вела бухгалтерію ще трьох фірм… А отже й порошок, який він підсунув Аліні як транквілізатор, був потужним синтетичним афродизіаком, який він замовив у якомусь інтернет сексшопі…

Сергій Павлович вгамувався біля десятої. На вулиці вже стемніло, наступила тепла липнева ніч. Ноутбук освітлював кабінет примарним блакитним світлом, відбиваючись у їх безсоромно оголених, спітнілих тілах. Аліна глянула на ноут, заради якого вона погодилася на все це. Ноут весь час залишався активним, а значить все вдалося. Їй стало трохи соромно за те, що вона допомогла пограбувати Сергія. І вона навіть почала жаліти його. 

– Давай вдягатися, Аліно. Я тебе підвезу додому.– Сергій Павлович був лагідним і приязним. Він підійшов до неї, обійняв за плечі й ніжно поцілував.– Чого я тебе не зустрів раніше, до свого весілля?

– А що було б якщо зустрів? – дівчина зробила безневинний вигляд.

– Одружився б…

Аліна зітхнула:

– Ясно… Але тепер… Як ми будемо тепер?

– Будемо коханцями. Куплю квартиру, в який ти будеш жити, а я буду до тебе приїжджати…

– А як жеж отут, на роботі?

– Можеш завтра звільнятися – я даватиму тобі грошей, скільки забажаєш.

“А може зізнатися йому у всьому?” – раптом подумалося Аліні коли вона сідала у його “беху”. Але раптом відчула, як телефон провібрував у сумці. Прийшло пять смсок. Вона заглянула всередину сумки – виходячи з смсок вона стала мільйонеркою. І Аліна вирішила задати одне цікаве для неї питання.

– А якщо я забажаю мільйон, ти даси?

Сергій подивився на неї дикими очима:
– Мільйон? А навіщо тобі мільйон?
Аліна простодушно посміхнулася:
– Та це я так… проїхали.

Совість її була чиста.