Волтер Айзексон - Стів Джобс

них думав, що розумніший за іншого, але Стів загалом ставився до Білла як до посередності, особливо коли це стосувалося смаку та стилю, — розповідає Енді Герцфельд. — Білл дивився на Стіва звисока, бо той насправді не вмів програмувати.

Від самісінького їхнього знайомства Ґейтс захоплювався Джобсом і навіть трохи заздрив, як тому вдавалося так зачаровувати людей. Щоправда, він також уважав його «фундаментально ексцентричним» і «дивакувато дефективним як людину». Крім того, його завжди відштовхували Джобсові грубість і схильність «або сказати, що ти лайно, або намагатися тебе полонити». Зі свого боку, Джобс уважав Ґейтса страшенно недалеким.

— Він розширив би свій кругозір, якби хоч раз прийняв ЛСД або відправився в ашрам замолоду, — якось заявив Джобс.

Різниця їхніх характерів розвела їх по різні боки того, що стало фундаментальним розколом у цифровій ері. Джобс був перфекціоністом, який жадав контролю і не відмовлявся від безкомпромісного темпераменту митця. Він і Apple стали зразком цифрової стратегії, що тісно пов’язала апаратне й програмне забезпечення та контент у щось нероздільне. Ґейтс був розумним, прагматичним аналітиком від бізнесу й технологій. Він не мав нічого проти ліцензування оперативної системи й програмного забезпечення Microsoft для різноманітних виробників.

За тридцять років Ґейтс навчився поважати Джобса.

— Він і справді небагато тямив у технологіях, але мав неймовірне чуття, що саме стане популярним, — сказав Ґейтс.

А ось Джобс недооцінював справжньої сили Ґейтса.

— Білл має бідну уяву і жодного разу нічого не винайшов, через що я вважаю, що йому комфортніше з філантропією, ніж із технологією, — несправедливо зауважив Джобс. — Він просто крав ідеї інших людей.

Коли Macintosh щойно розробили, Джобс відвідав Ґейтса в його офісі поблизу Сіетла. У Microsoft створили кілька додатків для Apple II, серед яких — програма табличних обчислень Multiplan. Джобс хотів роздражнити Ґейтса і Ко. роботою для наступного комп’ютера Macintosh. Сидячи в Ґейтсовій конференц-залі, Джобс намалював захоплююче бачення комп’ютера з простим інтерфейсом, призначеного для широкого користувача, котрий «штампували» б на автоматизованій каліфорнійській фабриці. Його опис того, як комп’ютер «висмоктуватиме» каліфорнійські кремнієві компоненти й перетворюватиметься на Macintosh, змусив команду Microsoft дати кодову назву проекту Sand. Вони навіть перетворили її на акронім — Steve’s amazing new device, тобто «Новий дивовижний пристрій Стіва».

Ґейтс започаткував компанію Microsoft, написавши версію Бейсика (мови програмування) для мікрокомп’ютера Altair. Джобс хотів, щоби в Microsoft написали версію Бейсика для Macintosh, тому що Возняк, незважаючи на всіляке заохочення Джобса, так і не посилив версії Бейсика для Apple II, що дало б раду числам із плаваючою комою. Крім того, Джобс хотів, щоби в Microsoft написали програмне забезпечення для додатка Macintosh — як-от програми текстових редакторів та електронних обчислень. На той момент Джобс був королем, а Ґейтс — придворним: у 1982-му річні продажі Apple сягнули одного мільярда доларів, тоді як Microsoft — не більше 32 мільйонів. Ґейтс погодився розробити графічну версію нової електронної таблиці, відомої як Excel, текстового редактора Word і Бейсика.

Ґейтс часто їздив до Купертіно на демонстрації операційної системи Macintosh, але вона його не вразила.

— Пам’ятаю, як я вперше поїхав туди, Стів показав додаток, на екрані якого підскакували всілякі штуки, — розказав він. — Це був єдиний робочий додаток.

Ґейтса також відштовхувало Джобсове ставлення:

— Це була зустріч із дуже дивним намаганням звабити. Стів наче казав: «Ти нам тут насправді не потрібен, ми займаємося крутими штуками, і взагалі це таємниця». Він був у стані «Стів Джобс-продавець», але той стан також говорив: «Я тебе не потребую, але, можливо, дозволю тобі приєднатися».

Пірати Macintosh зрозуміли, що Ґейтс — непроста людина.

— Було очевидно, що Білл Ґейтс не дуже добрий слухач. Він терпіти не міг, коли хтось пояснював йому, як і що робити, — він любив забігати наперед і вгадувати, як, він уважав, він має працювати, — згадує Герцфельд.

Йому демонстрували, як плавно, не мигаючи, рухається екраном курсор мишки. «Який гардвер ви використовуєте, щоби намалювати такий курсор?» — запитав Ґейтс. Герцфельд страшенно пишався досягненням, для котрого знадобилося лишень програмне забезпечення, тому відповів: «Ми не використовуємо ніякого особливого гардвера!». Ґейтс продовжував наполягати, що для того, щоби рухати курсор таким чином, потрібне спеціальне технічне забезпечення.

— І що ви на таке скажете? — знизує плечима Брюс Горн, один з інженерів Macintosh. — Зрозуміло, що Ґейтс — не та людина, яка зрозуміє чи оцінить елегантність Macintosh.

Незважаючи на взаємну обережність, обидві команди були задоволені тим, що Microsoft створить графічне програмне забезпечення для Macintosh, а це підняло б персональний комп’ютер на новий рівень. Усе продовжилося святкуванням у дорогому ресторані. Незабаром велика команда Microsoft приступила до завдання.

— Над новим Macintosh працювало більше людей із нашого боку, ніж із їхнього, — розповідає Ґейтс. — Їх було чотирнадцять чи п’ятнадцять. Нас — десь із двадцять. Ми справді поставили все на цю справу.

І хоча Джобс уважав, що майкрософтівці не могли похвалитися смаком, програмісти Microsoft були наполегливими.

— Вони пропонували жахливі додатки, — згадував Джобс. — Але вони працювали над ними і все таки зробили кращими.

Врешті-решт Джобс настільки закохався в Excel, що навіть уклав таємну угоду з Ґейтсом: якщо Microsoft на два роки залишить Excel ексклюзивно для Macintosh і не розроблятиме версії для персональних комп’ютерів IBM, то Джобс згорне роботу своєї команди над версією Бейсика для Macintosh і, натомість, назавжди ліцензує Бейсик Microsoft. Ґейтс учинив розумно і погодився на пропозицію, що страшенно роздратувало команду Apple, бо їхній проект скасували, a Microsoft отримав важелі впливу для майбутніх перемовин.

На якийсь час Джобс і Ґейтс знайшли спільну мову. Того літа вони разом узяли участь у конференції, котру ініціював індустріальний аналітик Бен Роузен на курорті Playboy Club в Лейк-Дженіва у Вісконсині, де ніхто не знав про те, що Apple розробляв графічні інтерфейси.

— Всі поводилися так, ніби персональні комп’ютери IBM — це щось надзвичайне, що само по собі було приємно, але ми зі Стівом між собою лише усміхалися — гей, у нас теж щось є! — пригадує Ґейтс. — Він (С. Джобс. — Прим, пер.) трохи здавав інформацію, але ніхто нічого не вловив.

Ґейтс почав відвідувати заходи Apple регулярно.

— Я відвідував кожне луау (вечірка в гавайському стилі. — Прим, пер.), — каже Ґейтс. — Я був частиною команди.

Ґейтс насолоджувався частими візитами до Купертіно, де спостерігав, як Джобс мінливо поводився з підлеглими і демонстрував свої одержимості.

— Стів перебував у звичному настрої роздавати обіцянки, проголошував, як Macintosh змінить світ, і змушував людей працювати як проклятих, незважаючи на нечувану напругу і складні особистісні стосунки.

Інколи Джобс починав із високого, а потім тихо