Анатолій Привітний - Роботи Демонстрація сили, Анатолій Привітний

  - Зі мною зв’язавсь  мій знайомий таніонин, вони питають коли ти прибудеш до палацу. За 

Тобою відправлять кортеж. – Степанов доповів обстановку на другий день.

  - Добре домовляйсь на завтра ми з Жанною будемо готові, та попередь що я буду не один, про те вони знають. - За деякий час Степанов повідомив – що о десятій за місцевим часом за нами прибуде кортеж.  Потім подав текст договору.

   - Ніколи не бачив щоби  один чоловік укладав договір з імперією. Ми з тобою давно знайомі, я не знаю хто ти такий, і починаю боятись.

   - Не потрібно друже мій, - я вирішив прояснити свою біографію. – Я представник раси троїдів зниклих з просторів галактики півтора мільйона років тому. Я виявилось вони знайшли планету на початку розвитку розумної нації. І будучи схожими з ним розчинились серед гуманоїдів та почали своє відродження з нуля.  Далі ти історію знаєш, робот,  аналіз ДНК…, в результаті, признали в мені нащадка великої і в минулому самої  могутньої раси в космосі. Це все, мені повезло.

    - А вона, - Степанов показав на альтанку де Жанна розмовляла з Жоржем та Білом. Ті тихенько стараючись не  показувати, їли її очима. – Диви які хтиві самці.

    - Вона така як я. І в нас невдовзі буде поповнення, тільки нікому не кажи.

    - Могила. - Степанов провів рукою по губах. – З нею тільки «барбі сексі» може посперечатись.

    - Скажу тобі чесно друже, маю сумніви. 

   Другий день почавсь неймовірно. За периметром вілли приземлились десять розцяцькованих та розмальованих  таніонською символікою величезних антигравів.

    - Це імператорський кортеж, пояснив Степанов. З головної машини

 вийшов сам перший радник Ях, в супроводі величезної охорони. Нас з Жанною посадили в головну машину ми напряму полетіли в місто.

    Приземлимось прямо на даху імператорського  палацу.

    - Імператор Ахта вас чекає  в головній Залі. – пояснив Ях.   Імператорський палац вражав своєю розкішшю. Картини місцевих художників, з дивною як на погляд мілутіанина тематикою. В сусідах, картини розчленування ворогів і, застілля. Цілі статуї з золота, прикрашені дорогоцінним камінням. Стіни обкладені якимось прозорим мінералом з внутрішнім підсвічуванням. Кожні п’ять метрів стояла прислуга поштиво вклоняючись.  Майбуть так і повинні жити і імператори  в  процвітаючих імперіях. Зайшли в великий зал, склепіння якого підтримували шестикутні колони.  Серед залу накритий великий стіл. Прислуга швиденько займалась сервіровкою стола.  В голові стола поряд з шикарним стільцем виготовленим з якогось блакитного мінерала, стояли два стільці скромнішого вигляду, і біля тарілок лежали виделки та ножі. Виявилось – таніони їли руками. Зайшов імператор і жестом вказав нам на наші місця.

    - Вам оказана велика честь, обідати поряд з імператором. Наскільки я пам’ятаю останній раз таку честь мав двадцять років тому, адмірал Налузу. Він відвоював для танії дві кисневі планети. Проте через рік він загинув в черговій місії. – Ях провів нас до почесних місць.

   Перед нами стояла звичні для мілутіан страви. Запечене м'ясо ахітара. Приготовлена в соусі картопа, та плоди акуву. Також багато всіляких соусів та зелені.

    Їжа ж місцевих як для нас, виявилась трохи дивною. Якісь зелені товсті черв’яки, круглі шарики незрозумілого сірого кольору, в глибоких тарілках жовті бульбашки. Ще щось незрозуміле, яке складно було описати. І все це, шевелилось, повзало, намагалось вистрибнути з глибоких тарілок.

    - Я бачу ви трохи здивовані, - Ях нахиливсь до Жанни, - ви перші мілутіани, ее… троїди, які удостоїлись честі обідати разом з таніонами.

    - Дякую, - дівчина злегка нахилила голову.

   Загалом обід пройшов в повному мовчанні і за годину Ях запросим нас до зали підписання договорів. Договір був вигравірований на золотій табличці, в кутку з невеликою червоною плямою. Тут відпечатається ваш генетичний код. Треба тільки прикласти та прижати великого пальця. Імператор та я поряд, зробили свої відбитки.

    - Я вас поздоровляю, - Ях нам вклонивсь.

    - Я хочу поговорити з імператором наодинці, це можливо.

   Ахта жестом наказав всім вийти.

    - Вибачте мені великий Ахта, - я ввічливо вклонивсь, - у мене до вас буде невелике прохання.

    - Слухаю, - Ахта кивнув головою.

    - Розумієте, мої співвітчизники в минулому, володіли відомою частиною  всесвіту, і знищували всіх кого вважали конкурентами наліво та направо. Ц виявилось величезною історичною помилкою, я вважаю злочином. І нація зникла. Тільки мої предки які сповідували толерантність та терпимість, вирішили почати все спочатку і, розчинились серед мілутіан. Я сповідую їхнє бачення всесвіту, його різноманітність та невтручання. Роботи за мільйони років дійшли такої ж думки. Через те вони мене признали. Може відкрию таємницю, думаю вона між нами залишиться. Вони повністю самостійні, і якщо я запропоную їм зробити дію яка не впишеться в їх розуміння ее… поведінки в всесвіті, вони не допомагатимуть. Це не стосується мого корабля.  Так от, я не хочу ламати хребет імперії мілутіан. Вірніше вона тільки вважається імперію. Голова правління має обмежені права.  В результаті склався певний баланс сил, з одної сторони суд, з другої правління. Проти мене вивинули брехливі звинувачення. Я хочу законно через суд, відновити своє чесне ім’я і право володіти унікальною планетою. Тому я прошу вас направити  когось… - Далі розповів що треба зробити.

    - Мій друже я б залюбки сам прийшов і поспілкувався з вашими бюрократами. Але я не можу я імператор. – Два ока уважно дивились на мене,- я пришлю Яха він у нас самий красномовний. Мені подобається ваша життєва настанова.  Я вас завжди буду підтримувати, і  надіюсь що в віках цей життєвий принцип не зміниться.

   - Що значить в віках?

   - Мій друже, ваш генетичний код на печатці, ви замітили блакитне кільце навколо відпечатка  вашого пальця.