Ольга Соболєва - Як розлучитися з відьмою, Ольга Соболєва

«Eine Person, die alle sieben Leben besitzen und ihrer Verzweiflung nicht erliegen kann, wird eine neue Ära für eröffnen...»

Сніжок переклав його, як:

«Людина має володіти сімома життями і не впасти у розпач. Тоді зможе відкрити нове для…». А що там було далі, зосталося таємницею для всіх присутніх. Залишалося тільки сподіватися, що Фріґільді теж невідоме продовження тексту.

- Що це за Джерело таке? – задумався Вільям. – Ми завжди сприймали його, як осередок магії та рівноваги.

- Ні, - хитнула головою Лідія. – Джерело це якраз світла половина цього світу.

- Отже існує і «темна»? – здогадався Раймар. Отримавши підтвердження, він продовжив: - Але про неї немає ніде і слова.

- Тому що Всевлад поглинув її, як тільки-но прибув на ці території, - відповіла Хімора. – Принаймні так пишуть.

- Але ти не віриш у це, мій скарбе? – усміхнувся Вільям.

І доки королева висувала свої припущення, Лідія зрозуміла, що чує її голос немовби крізь товщу води. В ту ж мить у її голові пролунав вже знайомий голос Ади з досить цікавою інформацією. Це було дивно, враховуючи те, що стара знахарка вже давно не давала про себе знати. Лідія навіть побоювалася, що та назавжди затихла. Але ні.

- Джерело і Безодня, - раптом подала голос дівчина. – Так вони себе називали. І до прибуття сестер спали вічним сном. Чарівниці пробудили тільки Джерело. Всевлад же знайшов Безодню набагато пізніше, коли збирався одружитися. Але зраджена Олеандра дізналася про його план все ж переграти хід домовленостей. Вона якимось чином сховала Безодню від темного чаклуна і пригрозила, що розповість про його зраду сестрам. Якщо той, звичайно, не виконає своїх обіцянок.

- Навіщо? – обурився Раймар.

- Кохання, - гірко зітхнула Лідія. – Олеандра бачила, як її найстарша сестра безтями закохана у Всевлада. І не наважилася зруйнувати її щастя.

- Тобто Всевлад хотів порушити мир? – здогадався Вільям.

- Так, але йому не вдалося.

- Почекай, - втрутилася Хімора. – Цього не було в бібліотеці.

- Ада, - трохи хрипло відповіла дівчина. – Її голос щойно пролунав у моїй голові і розповів це. Не знаю, чому саме зараз. Але, вибачте… Мені треба трохи свіжого повітря.

Лідія встала з-за столу, аби вийти на терасу, яка знаходилася за високими вітражними вікнами. Далі розкинувся сад з фонтаном та лавками. Саме там хотіла примоститися дівчина. Вона не знала, в чому справа. Чи то голос Ади так вплинув на неї, чи завелика кількість смачного вина. Але треба було вийти на свіже повітря.