Марі-Анна Харт - Невидимі сліди, Марі-Анна Харт

Кейт посміхнулася, намагаючись не виглядати занадто збентеженою, хоча внутрішньо все її хвилювало.

Олівер, помітивши, як Колін трохи зосереджений на своїх милицях, не зміг стриматися від питання.

— Як ти вмудрився так сильно травмувати ногу? — запитав він, в його голосі звучала цікавість, але й легка здивованість.

Колін посміхнувся, мовби вже звик до таких питань, і знизив плечима.

— Довга історія, — відповів він, — але, якщо коротко, це все через необережність і трохи нещасного випадку. В один момент все було нормально, а в наступний... я вже з милицями.

Олівер зацікавлено підняв брови.

— Ну, насправді, це все через невдалий візит на танці. Сплутали ритми, і моя нога вирішила вийти з гри раніше, ніж я.

Олівер розсміявся, а Кейт не змогла стримати усмішку. Однак її серце все ще трохи билося швидше від попереднього моменту, і вона не могла зрозуміти, чи Колін справді так жартує, чи так і було.

— Танці — це не твоє,  — підморгнув Олівер.

— Ну, можливо, краще залишу це професіоналам, — відповів Колін, усміхаючись.

Кейт розгублено подивилася на нього, але не могла зрозуміти, чи він дійсно травмувався на танцях, чи просто вигадує ще одну історію. Усі ці жарти допомогли розслабитися, але вона не могла перестати гадати, що за ними стоїть насправді.

Колін підморгнув Оліверу, усміхаючись з тонким підтекстом.

— Ти тут все знаєш, можеш починати працювати, а я відведу гарну даму у будинок і пригощу чимось холодним. Спека на вулиці просто страшна, — сказав він, вказуючи на Кейт.

Олівер засміявся і розвів руками.

— Ну що ж, тоді в такому разі я прийму вашу пропозицію, містер Колін, — відповіла Кейт, намагаючись звучати так, щоб не виглядати занадто зніяковілою.

Колін усміхнувся і, ледь помітно покачавши головою, відповів:

— Просто Колін, коли мене хтось називає містером, я відчуваю себе старим, а я всього лише на пару років старший за вас.

Олівер не втримався:

— Ти хотів сказати на пару десятків років старший.

— Та хто ж рахує, — сміючись, відповів Колін, в його голосі була легка іронія, але й тепло.

Кейт не могла стримати посмішку. Всі ці жарти розряджали атмосферу, і навіть незважаючи на свою сором'язливість, вона відчувала, що компанія таких людей робить її день набагато приємнішим.

Кейт пішла за Коліном до будинку, відчуваючи, як її серце трохи заспокоюється від сміху та легкості, яку принесли їхні жартівливі розмови. Вона намагалася не думати ні про що. Замість цього вона просто насолоджувалася моментом.

Колін відчув її невидиму напругу і знову посміхнувся:

— Не переживай, я не планую завести з тобою довгі розмови про старість і танці. Сьогодні просто відпочинок.

Кейт посміхнулася, відчуваючи, як це заспокоює її. Вони зайшли до будинку, де було прохолодно і тихо, а Олівер тим часом переносив речі. Його спокійна впевненість допомогла ще більше розрядити атмосферу. Кейт зупинилася на порозі, роздивляючись  інтер’єр. Вітальня була просторою, але не велика — все в ній було на своєму місці, без зайвого гармидеру. Великі вікна пропускали м’яке світло, яке огортало кімнату теплом і спокоєм. Час немов сповільнювався тут. На підлозі було покладено старовинний килим, що додавав ще більше затишку.

Стеля була високою, з дерев’яними beams, що вказували на вікову історію будинку. Кейт помітила, як елегантно поєднувалися старовинні елементи з сучасним комфортом. Більшість меблів були з темного дерева, злегка потерті, але дуже стильні. У центрі кімнати стояв великий м’який диван, на якому було кілька подушок, що створювали відчуття домашнього тепла.

З одного боку кімнати висіла полиця з книгами, де було чимало важких томів, серед яких Кейт могла впізнати класичні романи та наукові праці. Рядом — старовинний стіл з керамічними вазами, одна з яких була заповнена свіжими квітами. Вони наповнювали кімнату ніжним ароматом.

Погляд Кейт одразу потягнувся до каміна. Вогонь тут не горів, але вигляд каміна все одно додавав особливої атмосфери. Колін, мабуть, любив сидіти тут у вечори з книжкою чи чашкою чаю.

Все виглядало так, наче будинок жив. В кожному кутку можна було побачити особисті деталі — старовинні фотографії на стінах, картини, що зображали пейзажі, і кілька дрібничок, що могли розповісти свою власну історію. Атмосфера була теплою і спокійною, і Кейт одразу відчула, що це місце належить людині, яка цінує тишу і затишок, але в той же час має величезний досвід і розуміння світу навколо.

Колін стояв біля дверей і спостерігав за тим, як Кейт оглядає кімнату, її погляд блукав по предметах, які стояли на полицях і столах. Він зрозумів, що вона, можливо, намагається впізнати, що саме відображає цей інтер'єр, і трохи посміхнувся, самостійно почавши пояснювати.

— Мабуть, твоя перша думка, що це все не дуже пасує такому, як я, — сказав він м'яким голосом, дивлячись на неї. — Особливо квіти у вазі… але це було так завжди, ще коли моя дружина була жива. Вона любила всі ці дрібнички, статуетки і все інше.