Вікторія Грош (Rouce), Віка Лукашук - Ніколи разом, Вікторія Грош (Rouce), Віка Лукашук

— А я не впевнений, що у мене й четвірка буде, бо викладач мене збив... Ну, то таке. Пішли у кав’ярню, нас чекають Зоря з якимось хлопцем. Така радісна була, сказала, що хоче нас з кимось познайомити.

— Нас?

— Айно — сказав я, а Діана посміхнулась, бо я вже почав казати ось такі не звичні для себе слова. Та я сам попросив аби вона іноді їх казала, бо колись то треба буде їхати знайомитись з її батьками. І коли я потраплю у їх середовище, де вони розмовляють так, то я ж нічогісінько не зрозумію. Тому вона мій особистий репетитор з цих діалектизмів. Ну, ще є мама, але я з нею не так часто бачусь, як з Діанкою.

За двадцять хвилин ми опинились вже у кав’ярні біля Зорі та якогось хлопця. Вони встали та подивились на нас.

— Привіт, познайомтесь це Єгор. Мій... хлопець.

— Вау, а чому ж я не знав, що у тебе з’явився хлопець? — зразу налетів із запитанням я.

— Бо ми тільки позавчора почали зустрічатись — сказав спокійно хлопець та поцілував Зоряну у губи, а та своєю чергою посміхнулась.

— А це мої друзі. Давид та його дівчина Діана.

— Приємно познайомитись. Сідаймо за стіл, познайомимось — спокійно сказав він. З першого погляду мені стало зрозуміло, що саме для Зоряни такий хлопець якраз підходить, бо він спокійний та не буде нервувати коли Зоря потрапить у якусь халепу. Ми сіли за столик.

— Як у вас іспит пройшов?

— Файно — сказала Діана — у мене взагалі він міг бути автоматом... на четвірку, але я його писала, сподіваюсь, що написала на п’ятірку.

— Ну, так. У кого файно, але тільки не у мене — я розповів, що сталося на іспиті. Зоря обурилась з цього приводу, а Єгор сказав, що це стандартна практика. Виявляється він вчиться в інституті вже третій рік та й сам пройшов схожу ситуацію. Ну, що ж буду знати, що такі ситуації можливі, головне знову не потрапити в таку або ж схожу.

— А, коли ж результати будуть? — запитала Зоряна.

— О п'ятій вечора. Тому зараз пропоную трохи погуляти десь у центрі. Діана здається там ні разу не була — я подивився на однокурсницю.

— Не була. Я з Надею багато де була та з тобою теж.

— Тоді вперед. Туди на метро недалеко їхати.
 

За п’ятнадцять хвилин ми вже вийшли з метро та пішли на Майдан Незалежності. Діанка й справді тут не була, тому роздивлялась все. Загалом мені здалось, що вона ротом ловила сніг, який тільки-но почався.

— Красиво, еге ж? — запитав я.

— Айно. Все таке красиве.

— Давайте разом сфотографуємось — запропонувала Зоряна та витягла селфі палку. Завжди її носить з собою про всяк випадок. Ми зробили фото та Зоря на цьому не зупинилась. Вона фотографувалась то з Єгором, то зі мною, то з Діаною. Ми весело проводили час. І вже коли захотіли попити чогось гаряченького, то купили кавіль. Але пішли гуляти далі, ми так довго гуляли, весь центр обійшли та навіть більше. Коли гуляли на мосту Закоханих, то ми Діанці розповіли, що воно таке та для чого робиться. І я їй пообіцяв, що ми повернемося сюди, щоб повісти замочок. Дійшовши до Маріїнського парку. У мене продзвенів будильник, завів його на 17:00, щоб не пропустити наші оцінки. Ми зупинились на оглядовому майданчику. Я почав дивитися наші оцінки.

— Так, Лашкевич – п’ять балів, а саме дев’яносто п’ять — я подивився на кохану. Вона почала посміхатись на всі тридцять два — так, тепер я... Загородній – чотири, а саме вісімдесят сім.

— А, що там Надя?

— Надія... четвірка, вісімдесят балів. І якщо цікаво — я подивився на Діану — у Величка така ж оцінка як і в тебе. Треба визнати, що він молодець — Діана подивилась на мене зі здивуванням.

— А, що? Це правда.

— Ви з ним спілкуєтесь? — запитала Зоряна та уважно подивилась то на мене, а після на Лашкевич.

— Я ні, у нас взаємна ненависть. А Діана...

— Так, спілкуюсь.

— Зрозуміло. А, що збираєтесь на канікулах робити?

— У нас вони не такій й довгі, але думаю, поїхати з Діанкою в Буковель. Ще один екстрім тур для Діани — моя дівчинка подивилась на мене перелякано — будемо кататись на лижах, або ж на сноуборді.

— О, класна ідея, а можна ми з вами поїдемо? — запитала Зоря.

— Думаю, що так. Буде веселіше.

Погулявши у парку, ми поїхали у гуртожиток. На Діану там вже зачекалась Надя, а я просто хочу відпочити.

А так, я дійсно хочу поїхати з Діанкою в Буковель. Вона окрім села нічого не бачила та не відпочивала, тому це треба виправляти. Особливо після цих двох тижнів іспитів. Нам треба відпочити та набратися сил, а як це можна зробити? Звісно ж що поїхати на якийсь зимовий курорт.
 

Пояснення слів:

Айно – так;

Файно – добре;

Кавіль –кава.