Ярл Конг - Вагітна від нареченого сестри, Ярл Конг

"Гроші надійшли?"

Беру вже третю склянку лимонаду й прошу офіціанта насипати туди якомога більше льоду, щоб хоч трішки втихомирити ту спеку, яка розпочалася після зустрічі з тим Рамосом, а тепер з кожною хвилиною, з кожною випитим вмістом склянки стає все жаркіше та жаркіше. Начебто глобальне потепління стало настільки глобальним, що його вже не має сили пережити й ось-ось я розплавлюся від цієї нестерпної спеки.

"Поки ще ні"

Повідомлення Андрія ще більше розбурхує. Пальцями хочеться вчепитися в горлянку того бісового Рамоса, натомість ними стискаю посуд, і пальчики поколює від того, який напій холодний, та це анітрохи не приводить в почуття. Не дає ні найменшого полегшення.

"Він сказав, що надіслав гроші ще годину тому"

Той покидьок практично після нашої зустрічі відписав, що відправив кошти на рахунок криптовалюти і його частина домовленості закрита. Справа за мною.

"Ну, нічого немає. Якщо не віриш, то ось тобі скрін"

Я довіряю Андрію, не сумніваюся в його порядності, а щоб повністю заспокоїти себе по відношенню до хлопця, то відкриваю файл, котрий прикріплений до повідомлення.

"Думаєш, він надурив?"

Я не розбираюся в цій криптовалюті, не розумію, що і як там працює, але "0" він всюди "0", отже, нічого не надійшло від Рамоса. Багатозначний бублик видніється на екрані.

"Можливо. Або переказ просто ще не надійшов. Давай зачекаємо годину-другу, після будеш зв'язуватися з тим типом, якщо так нічого і не прийде."

Так, потрібно чимось зайняти свій мозок та руки. Бо ще годину, чи навіть дві випробовувати себе на психічну стійкість буде дуже і дуже тяжко, я збожеволію. Саме тому вирішую збути цей час очікування за корисною справою, відправляюся в найближчий магазин, купляю всі необхідні продукти, а після і додому, щоб приготувати батькам вечерю.
***
- А що це тут у нас так смачно пахне? - Заглядає мама на кухню і бачить картину того, як її донька як заведена бігає по кухні й наводить чистоту. Я настільки пішла з головою у готування, що крім основних страв та пару салатів, вирішила ще й на десерт напекти смаколиків. Тож очевидно, що після всіх цих маніпуляцій на кухні твориться гармидер. Який я хотіла прибрати до повернення батьків, але трішки не розрахувала з часом.

- Вирішила провести вихідний день з користю, - підлітаю до мами, чмокаю її в щоку та повертаюся до раковини, де на мене очікує ціла ескадрилья брудного посуду.

- Яка ти у мене розумничка, доню, - рідна підходить ззаду та гладить мене по волоссю, а я готова звиватися та мурчати від такої ніжності. Тільки у мами так виходить буквально одним рухом заспокоїти, тільки вона наділена такою здатністю втихомирювати, наводити на думку, що все буде гаразд. - Ооо, фірмові кексики бабусі?

- Так, з маком, її улюблені, - бабуся, крім рецепта приготування цих кексиків, передала мамі ще й формочки для їх випікання, тож таке враження, що бабця начебто зі мною була поряд, допомагаючи зробити їх ідеальними. Ще ніхто не куштував цю випічку, але я впевнена, що вона дуже смачна. Ну, пахне так точно нереально, я повністю солідарна в цьому з рідною.

- До речі, сонце, а ти випадково ніде не бачила колечко бабусі? Її улюблене, з таким червоним гравіюванням, вона його часто носила раніше.

- Емм, - це ж сто відсотків те колечко, яке тітка мені залишила в тій записці, без сумнівів це воно, тому пару секунд коливаюся над відповіддю, не знаючи, який варіант вибрати, - та ні, а що?

- Та ніде не можу його знайти, - і, на жаль, мамусю, але вже і не знайдеш. У нього вже новий власник. З подачі твоєї доньки. Саме тому я притримала язик за зубами й повідомила рідній, що не бачила дану прикрасу. - А бабуся, як ще була жива, казала, що воно дуже цінне. Не тільки як для душі, а як і коштовність. Тому я думала, що можливо варто було б його продати та допомогти Лії врятувати малу. Думаю, бабуся точно не була б проти, дізнавшись, яку користь воно принесе. І кому. Ти ж знаєш, як вона обожнювала дітей.

- Так, вона завжди казала, що немає чужих дітей. Що всі діти повинні мати найкраще дитинство. Думаєш, це колечко настільки може бути цінне? - Вдаю зацікавленість, натомість знаючи, яка не приблизна, а точна ціна цієї коштовності. Скільки за нього дають.

- На той момент бабуся говорила про пару тисяч доларів. Це було років так десять тому, якщо не більше, тож думаю зараз воно має коштувати ще більше. Все ж таки раритет, та ще й раритет у вигляді прикраси дорого котується. Софійці б ці кошти точно не завадили.

Пару тисяч доларів десять років тому? А зараз ще більше? Або мама взагалі не розбирається в ціновій політиці таких прикрас, і тепер це колечко стало дешевинкою в грошовому плані, або... Лії я відправила п'ятсот доларів. Це все до копієчки, що дав мені Андрій з продажу прикраси...