Джон Гришем - Фірма

і його тіло десь згодом знайдуть. Всі вони такі, Мітчу. А починали так, як і ти: молоді, успішні, амбітні. Та згодом так загрузали, що вже не бачили виходу. Тож залишаються і грають за правилами, багато працюють, пнуться щосили, щоб фасад маленької фірми мав респектабельний вигляд. Щороку знаходять здібного студента-юриста з незаможної й нереспектабельної родини, котрий має дружину, яка хоче дітей, закидають його грошима Одним словом, купують.

Мітчу пригадалися гроші, занадто велика платня у невеликій фірмі в Мемфісі, і авто, і позика на будинок з низьковідсотковою ставкою. Він мав плани щодо Волл-стріт, та усі плани зруйнували гроші. Лише гроші.

— А хто такий Натан Лок?

Директор усміхнувся.

— У Лока історія інша. Він виріс бідняком і з десяти років був на побігеньках у старого Моролто. Все життя був злочинцем. Так-сяк провчився в юридичній школі, й старий послав його на південь працювати на Ентоні Бендіні в організацію, що належить кримінальному клану та виглядає доволі пристойною. Він був фаворитом у старого.

— А коли Моролто помер?

— Одинадцять років тому, йому було сімдесят вісім років. Лишилися двоє слизьких синків — Мікі, на прізвисько Рот і Джой — Священик. Мікі живе у Лас-Вегасі, у сімейному бізнесі значної ролі не відіграє. А бос тепер у них Джой.

Стежка перейшла в іншу. Зліва оддалік підпирав холодне вітряне небо монумент Джорджа Вашингтона, справа виднілася Стіна. Тепер перед нею вже купка людей придивлялася до викарбуваних імен синів, чоловіків, друзів. Мітч звернув до Стіни. Йшли вони повільно. Він тихо заговорив.

— Я не можу зрозуміти, як це фірмі вдається займатися незаконною діяльністю й лишатися непримітною. У них там сила секретарок, молодших співробітників, клерків.

— Це ти добре підмітив, та повністю я відповісти не можу. На нашу думку, існує дві фірми. Одна — легальна, в ній працюють молоді співробітники, більшість секретарок і молодшого персоналу. А брудними справами займаються інші — співробітники зі стажем та партнери фірми. Ходж і Козінскі вже готові були надати нам необхідну інформацію, але не встигли. Одного разу Ходж сказав Таррансу, що в підвалі працює група молодших спеціалістів, і про них нічого не відомо. Працюють вони безпосередньо на Лока, Міллігана і Мак-Найта, ще кількох партнерів, однак ніхто не знає, чим же вони насправді займаються. Секретарки усе знають, і, на нашу думку, деякі з них також вплутані в цю справу. Я упевнений, що їм дуже добре платять. Патякати вони ні про що не збираються — бояться. Помізкуй над цим, Мітчу. Маєш ти за роботу гарні гроші, додаткові пільги, але розумієш: якщо ставитимеш забагато запитань чи будеш занадто балакучим, то опинишся на дні річки. Як ти вчиниш у такому випадку? Припнеш язика і братимеш гроші.

Вони підійшли до початку Стіни, де чорна гранітна плита ніби виростала з-під землі й простягалася на 246 футів уперед, а далі під кутом приєднувалася до ряду таких само чорних плит. А за шістдесят футів від них перед однією з них стояло стареньке подружжя й тихо плакало. Стояли, обійнявшись, даруючи одне одному тепло й силу. Мати нахилилася й поклала до підніжжя чорно-біле фото в рамочці. Батько поставив поряд коробку на взуття, наповнену дрібничками, що їх син збирав ще в школі: програмки футбольних матчів, світлини його разом з класом, любовні послання, брелоки, золотий ланцюжок. Вони заплакали голосніше.

Мітч повернувся до Стіни спиною. Перевів погляд на меморіал Вашингтона. Директор старався вловити його погляд.

— То що ви хочете, щоб я зробив? — запитав Мітч.

— Перш за все, ти мусиш мовчати. Якщо почнеш розпитувати, наразишся на смертельну небезпеку. І свою дружину підставиш. У найближчому майбутньому не заводьте дітей. Вони стануть найлегшою мішенню. Найкраще вдавати з себе простака, який вважає, що життя прекрасне і який збирається стати найвидатнішим юристом на світі. По-друге, ти мусиш прийняти рішення. Не тепер, але скоро. Маєш вирішити, співпрацюватимеш із нами, чи ні. Якщо відповідь буде ствердною, тоді ми, звісно, зробимо, щоб ти був певен, що воно того варте. Якщо твоя відповідь «ні», то ми й далі за ними слідкуватимемо й підшуковуватимемо іншого кандидата. І, як я вже сказав, ми знайдемо цю людину — досить сміливу, щоб покарати тих покидьків. А клан Моролто припинить існування. Тебе, Мітчу, ми захистимо, і тобі ніколи в житті не доведеться трудитися.

— В якому житті? Я житиму в постійному страху, якщо взагалі житиму. Я чув про свідків, яких мало захищати ФБР. Минає десять років, аж одного дня по дорозі на роботу раптом вибухає автомобіль, і шматки тіла розлітаються по трьох кварталах. Мафія нічого не забуває, директоре. Ви ж це знаєте.

— Вони ніколи не забувають, Мітчу. Та я тобі обіцяю, що ти і твоя дружина будете під нашим захистом.

Директор глянув на ручний годинник.

— Тобі краще повертатися, а то щось запідозрять. З тобою на зв’язку буде Тарранс. Можеш йому довіряти, Мітчу. Він старається оберігати твоє життя. У нього — всі повноваження діяти від мого імені. Якщо він тобі щось скаже — знай, це йде від мене. Можеш із ним вести перемовини.

— Перемовини про що?

— Про умови, Мітчу. Про те, що ти взамін отримаєш тоді, коли допомагатимеш нам. Нам потрібен клан Моролто, і ти в змозі це дістати. Назви свою ціну, і уряд в особі ФБР її заплатить. Звісно, в розумних межах. Даю слово, Мітчу.

Вони повільно йшли вздовж Стіни, спинилися коло того самого агента у візку.

— Поглянь, таксі там само, де ти з нього вийшов, його номер 1073. Водій той самий. Тобі вже час їхати. Ми з тобою більше не зустрічатимемося, але за кілька тижнів на зв’язок вийде Тарранс. Прошу тебе, добре обміркуй мої слова. Не варто себе переконувати в тому, що фірма існуватиме вічно, бо я цього не дозволю. Невдовзі ми почнемо діяти, я обіцяю. І дуже сподіваюся, що ти будеш на нашому боці.

— Я не розумію, що ж я маю робити.

— Тарранс вже спланував гру. Дуже багато залежить від тебе, від того, чого ти навчишся, коли тебе посвятять.

— Посвятять?

— Ось так це й називається, Мітчу. Щойно тебе посвятять, вороття не буде. Вони вміють бути безжальнішими за будь-яку іншу організацію на землі.

— Чому ви вибрали мене?

— Треба ж було когось вибрати. Та ні, не тому. Ми обрали тебе тому, що в тебе є мужність, щоб з ними