Олександр Кваченко - Невідома планета, Олександр Кваченко

Спуск з пагорба - це не підйом на гору, після ущелин з'явилась майже рівна ділянка, за ним пологий спуск і річище річки, води в ній не було. П'ятдесят метрів завширшки, досить глибока і широка для пустельної місцевості. Десь на середині річки стирчала якась залізна конструкція. Не знаю, що це, частина обшивки чи шматок космічного корабля. Так от, я уважно дивився, чи немає там схожих обводів корпусу бачених вже мною кораблів, наче ні, цей взагалі іншого виду. Шириною двадцять п'ять метрів з гострим носом і довжиною близько двохсот, з піску виглядала тільки його частина, а видима частина корпусу зяяла провалами та тріщинками.

— Тех, — зв'язався я з ним через зв'язок – що це за корабель?

— Це в таких були репліканти, які нападали на цей світ, саме на цьому кораблі знайшли мою основу та запчастини. Він багато разів перевірявся, там немає нічого цікавого. - розповів Тех.

— Ти пам'ятаєш, як впав на ньому?

— Ні. При перевезенні кіборги не активні.

Ще через пару годин мандрів ми виїхали на відкриту галявину, за якою починався обрив. Схоже, кіборг возив мене по пам'ятках планети. Ось тут була вся краса постапокаліпсису, купа іржавого космічного заліза валялося просто куди не глянь. Звідси ж здавалося, що вони валяються один на одному, он передня частина валяється, а ось це має бути відламаний руховий відсік, а там звалище капсул і поряд залишки винищувачів.

— Сюди звозили з округи, всі знайдені кораблі, що впали та їх залишки. Тоді ще було чим. А он бачиш той майже цілий на землі стоїть, тільки опори в землю вросли. – показав він на краю сміттєзвалища на корабель. – Цей сам прилетів, але потім не зміг піднятися. Нічого корисного тут немає, тільки брухт. Все вже знято до нас, тут були артілі з пошуку та вилучення корисних запчастин. Але з часом, знахідок поменшало, і з’явились аномалії, люди пішли звідси.

— Сумне видовище.

— Поїхали далі. Тут усередині звалища є аномалія з тваринами, схожими на тих, з якими ти воював на третьому рівні. Вони звідси роблять набіги до міст щорічно, а іноді полюють на інших тварин в пустелі.

Ще через годину ми доїхали до ферми та почали шукати підвали, або льохи цієї будівлі. Тех із георадаром ходив сканував порожнечі на місцевості. Як тільки порожнечі будуть виявлені, можна буде провести подальше дослідження та розвідку, для оцінки їхнього стану та розмірів. Перша знахідка була знайдена біля ями що ми оглядали минулого разу. Георадар показував спуск у кам'яну кімнату п'ятнадцять на три метри завалене приблизно п'ятьма метрами землі та каменю. Друге приміщення було знайдено біля бетонного майданчика, швидше за все це місце посадки флаєра, і тут був колодязь глибиною близько тридцяти метрів, форма нагадувала пляшку з тонкою шийкою. Як я зрозумів у такому тримали паливо.

— Тех, а чому ти думаєш, що тут не розтягли все?

— Тут були аномалії, що покривали майже всю площу ферми. Після їхнього зіткнення, вибух стер усі орієнтири та судячи зі слідів після цього тут нікого не було. Ось біля шахти аномалій люди були й там я думаю все розтягли. Але ми все одно перевіримо.

— Що нам дасть перевірка криниці?

— Зараз, потримай георадар, я спробую відкопати горловину та спустити в колодязь розвідника, подивимося, що там на дні. Нам потрібно тільки взяти пробу, щоб визначити чи можна використовувати цю субстанцію, що залишилася, як паливо. У мене є прилад із кур'єра, що визначає склад паливної суміші.

Орієнтуючись на показання приладу, кіборг звільнив від каміння і землі душник колодязя і запустив усередину свого малого розвідувального дроїда. Той опустився на дно колодязя, трохи вимазався корпусом і піднявся на поверхню, де Тех перевірив субстанцію аналізатором. Виявилася це дійсно висохлі опади палива кристалізованого до в'язкого мазуту. Використовувати його можна, але потрібно розбавити спеціальною сумішшю, всього товщина шару була не більше метра на півтора, але на глибині тридцяти метрів, кіборг вирішив дістати його сьогодні та привезти на базу. Там уже з ШІ вони спробують щось із нею зробити. І честь діставати звичайно ж дісталася мені. Поки Тех відкопував горловину колодязя, я готував на глайдері лебідку, трос та герметичні мішки для мазуту. Не скажіть, що я параноїк, але в голові прослизали панічні думки, якщо все-таки він загарбник і переслідує якісь свої цілі, що йому варто залишити мене тут на дні цієї криниці. Хоча він міг у будь-якому місці залишити, я сумніваюся, що крім ШІ ще хтось знає куди ми поїхали. Зник і зник, нового розморозять. Добре, тримаємося, не дрейфити.

— Відкопав, ти готовий Мік? - покликав мене кіборг.

— Так, підганяю глайдер. - і акуратно під'їхав до краю ями та заякорився.

— Одягай на ноги до поясу пару мішків, щоб не відмивати скафандр потім. - я виконав це доручення - Тримай лопату, кріплення на стіну для мішків і набирай три пакети, віщай на гак і я витягну, потім ще раз поки не закінчиться паливо.

— Прийнято. – зітхнув я.

— Ну, тоді залізь і я тебе спущу. І увімкни балон на скафандрі там може не бути повітря.

Спускатися на лебідці в таку глибину мені не доводилося, ні я чистив бабусі колодязь, але там п'ять метрів максимум, і на дні завжди лежали срібні монети, їх кидали, щоб вода в колодязі очищалася. Коли заливали нову воду їх назад кидали, там були й старовинні українські гривні та царські рублі, давно це було, в минулому житті. І не вірите казкам, що з криниці можна побачити зірки вдень, нічого там не помітно, лише небо. Увімкнув ліхтарі та вдивлявся в дно колодязя, темрява і чорна маса на дні. Потроху я опустився на дно, підлога була схожа на липке желе. За роботу, раніше почнемо, раніше виліземо. Сім партій я пакував без проблем, це вже було вісімдесят відсотків мазуту, коли на верху щось прокричав Тех і лебідка різко піднялася на верх. Зверху посипалося дрібне каміння і почулися постріли голкомета, а потім заробила турель глайдера. Я намагався по зв'язку до нього докричатися, ймовірно, глибина та стіни не давала нормального зв'язку. Ще через кілька хвилин стрільби мені майже на голову впало тіло тварини та купа дрібних каменів. Дістав свій голкомет і тримав на мушці вхід колодязя. Що там коїться, кілька разів у висоті миготіли тіні, потім стрілянина почала віддалятися і поступово затихла, я вимкнув про всяк випадок світло і завмер, цілячись вгору голкометом, дістав про всяк випадок клинок.