Кейт Аткінсон - За лаштунками в музеї

— Що ти взагалі тут робиш? — нарешті питаю я.

— Уроки прогулюю. Як ти думаєш, ті лебеді в порядку?

— Я готова помінятися з ними місцями, — похмуро кажу я. — Їхня доля хоча б не залежить від того, чи вміють вони рахувати подумки.

— А ще вони можуть полетіти геть, якщо схочуть, — сумно киває Патриція.

— А ще вони несамотні, — додаю я, коли лебеді пропливають повз нас на своєму крижаному плоту, нашорошивши прегарні крила, щоб захиститися від кусючого холоду. Я здригаюся від голови до п’ят. — Вода, мабуть, дуже холодна...

— Точно, — з притиском каже Патриція, а тоді якось дивно зиркає на мене краєм ока й каже: — Рубі...

— Га?

— А ти пам’ятаєш... — вона трясе головою. — Нічого, байдуже, ходімо. Хочеш, я почекаю з тобою на автобус?

І вона піднімає комір, щоб захиститися від вітру.

Банті неохоче організовує на мій день народження вечірку, щоб розрадити після екзамену з арифметики. Повним успіхом вечірку не назвати — дівчинка на ім’я Ванесса переїдає бутербродів із сардинами і блює, а хтось під час твісту перевертає настільну лампу. А ось торт — магазинний, що безпрецедентно — вдався на славу. Банті завжди сама пече нам торти на день народження, маскуючи їхні дефекти масляним кремом і свічками, так що вони стають схожі на їжаків-великомучеників, але цього року мати збунтувалася. Порівняно з тортами Банті цей витвір пекарні «Террі» — верх вишуканості: із хрусткої, лебедино-білої глазурі зробили завитки, хвильки і пера, а тоді прикрасили крихітними рожевими трояндочками із цукрової пудри. Проте чи вартий торт того, що Джордж у суботу в останню хвилину помчав його купувати, вигукуючи такі слова, що навіть Патриція здригнулася? Чи вартий він того, що Банті знову «стало погано», і вона почала кричати, що Патриція — не її донька, на що Патриція відповіла «І слава богу» і вибігла з дому, хоча саме мала проводити вікторину для мене і моїх гостей? Вона повернулася глупої ночі й гучно потупцяла сходами, від чого Жмутик розгавкався, а Нелл закричала уві сні. Я лишила Патриції на подушці скибку торта, хоча Банті заявила, що більше її не годуватиме.

Думаю, що якби на те воля Банті, то у нас більше і ріски в роті не було б.

— Я вже на все життя наготувалася, — втомлено заявляє вона, борючись із готовим стейком від «Фрей Бентос» і нирковим пирогом з магазину.

Наступним симптомом погіршення стає те, що вона днями лежить, як Елізабет Барретт, на плюшевому канапе у вітальні. З неї, мовляв, «досить» — вона не уточнює, чого саме. Може, Джорджа. На противагу до матері в депресії, Патриція незвично радісна — почасти, як вона мені пояснила, завдяки богемним втіхам сексу, які вони з Говардом для себе відкривають. Через це нове хобі вона занедбала шкільну програму і з тріском провалила підготовчі екзамени.

Банті бере себе в руки до Жирного вівторка — календар із видами старої доброї Англії повідомляє, що це «радісне свято, коли всі бенкетують». Себто всі, крім нашої родини, адже в Банті уже п’ятий млинець не перевертається в повітрі над сковорідкою, а прилипає до стінки. Він кілька секунд тримається на шпалерах, а тоді повільно відліплюється й падає на підлогу липкою грудкою, як спецефект із науково-фантастичного фільму («Млинці-убивці»!). Є в тому якийсь глибокий символізм, особливо враховуючи, що млинець призначався Джорджу.

— Ну, — каже Патриція, натягнувши посмішку в стилі Банті, — я все одно майже сита, а ти, Рубі?

— Майже, — шепочу я, і ми поквапцем тікаємо з кухні, не чекаючи, коли сковорідка полетить Джорджу в голову.

У Попільну середу, як і належить, у домі панує атмосфера покаяння, але ми знаємо, що це ненадовго. Із Великим постом починається й остаточний занепад Нелл, що після фіаско із млинцями не встає з ліжка навіть у Великодній понеділок. На День матері Банті демонструє зухвалу зневагу до материнських обов’язків і закриває двері, так що Патриції не вдається, як завжди, прокрастися в дім о третій ранку. Патрицію, щоправда, так просто не загнати у глухий кут, тож вона кричить у тиху сільську ніч:

— Срані буржуазні свині, коли почнеться революція, тебе, Банті Леннокс, першою поставлять до стінки!

Як і можна було очікувати, це розворушило наше передмістя. Патриція тішиться увагою і кидає на мене роздратований погляд, коли я з вікна жбурляю їй свої ключі від вхідних дверей.

Ну, а я у переддень Страсної п’ятниці переживаю травматичний візит до містера Джеффрі, дантиста, і втрачаю три дорогі мені молочні зуби, за які трималася, скільки могла. Може, я просто не хочу розставатися з дитинством. (А з іншого боку, може, й хочу). Патриція ласкаво обмінює мої молочні зуби на три шестипенсовики й веде мене знайомитися з Говардом у кав’ярні «Акрополіс». Аж не віриться, що цей цибатий прищавий невдаха — це і є учасник вакханалій, про які Патриція доповідає мені в неділю вранці, коли я лежу в моєму невинному ліжку і слухаю поп-музику по BBC.

На Великдень у нас збираються всі родичі, щоб попрощатися з Нелл, із якої життя «вже досить». Цей дочасний помин приносить купу великодніх яєць. Приходять тітонька Ґледіс, дядько Кліффорд і Адріан, а також тітонька Бебс (на щастя, сама) і дядько Тед. Адріан уже геть дорослий (йому двадцять), але досі живе з батьками. Він учиться на перукаря й дуже помічний удома — це він накрив стіл до чаю, схопив чайник і спитав:

— То що, я наллю?

Банті в шоці, доти ніхто не пропонував узяти на себе її обов’язки (перспектива спокуслива). Дядько Тед, що стоїть у Адріана за спиною, підморгує Джорджу, опускає долоні на стегна й робить кілька жеманних кроків. Джордж заходиться сміхом, але коли дядько Кліффорд питає, що такого смішного, тільки безпорадно трясе головою. Адріан привів свого собаку — лякливого білого тер’єра, якого Жмутик пробує розчленувати.

Дядько Тед сповіщає, що нарешті заручився із Сандрою, з якою прозустрічався вже багато років, і Джордж питає:

— Що, по зальоту?

Усі жінки обурено гукають:

— Джо-о-ордже!

Банті одразу переходить до діла і питає, хто буде дружкою, на що тітонька Бебс тільки зверхньо посміхається: усі намагаються запросити її близнят носити фату і букети. Навіть я мушу визнати, що від них на весіллі більше користі, ніж від нас із Патрицією, сором’язливих незграб. Близнята надто зайняті підготовкою до