Хлої Еспозіто - Шалена

самих місцях, тієї самої форми, хоча її синці були радше фіолетові, здається, майже чорні. Моє відображення хитає головою та супиться. Амброджо мене не бив. Я не розумію. Мабуть, синці лишилися там, де мене торкався Сальваторе, коли ми трахалися в машині. Я пам’ятаю тиск, напевне, він був чималий, це однозначно було грубо, та водночас я майже не зважала. Напевне, це генетика: у нас із Бет завжди лишалися синці від найменшого доторку. Що ж, це дещо пояснює.

Однак не все. Якщо Амброджо не бив Бет, то що їй тоді не подобалось? Вона здавалася такою нещасною: лаялася, плакала. Я ніколи не бачила її такою заведеною. Вона ніби зламалась. Заплуталась. Діаманти в її сумці натякають на те, що вона хотіла втекти. Я тру долонею синці – трохи боляче, але на вигляд гірше, ніж на дотик. Гаразд. Добре. Він не розпускав рук, але щось було не так. Амброджо вважав, що вони за одне. За його словами, в них був план. План! Який стосувався їх обох. Принаймні Амброджо так думав. Так він сказав. Але я знаю, що Бет тримала наш обмін ролями в секреті…

Можливо, вона хотіла врятувати мені життя!

Так, ось воно. Напевне, воно. Це в нього мислення вбивці. А вона намагалася врятувати мене. Вона хотіла поїхати без нього. Ось чому Амброджо був у такому шоці! Чому ти була вдягнена як Бет, Алві? Вона його обкрутила. Хитра змія.

Мені й досі треба багато в чому розібратися, але це чудовий початок. Треба сказати, я вражена власними дедуктивними здібностями. Я справжня міс Марпл. Я Шерлок Голмс. Може, мені податися в Скотленд-Ярд?

Беру щітку, байдуже чию, й чищу зуби.

* * *

Намотую кола в басейні. Брасом, щоб не намочити волосся. Туди-сюди. Туди-сюди. Сюди й знову туди. Збіса спекотно, і мене це освіжає. А також це добре для моїх сідниць. Дупа Бет виглядала як недозрілий персик. Треба підтягнути свою. Це ключова деталь моєї зовнішності. Я бачила приголомшливі (але мініатюрні), померти-не-встати-які-круті трусики від «Баленсіаґа» в гардеробі Бет, але вдягнути їх зараз було б злочином. Сексуальні трусики й целюліт несумісні, це залізобетонний факт. Я хочу дупу як у Кардаш’ян, ідеально пружну, кращу, ніж у Бет.

Отож займуся плаванням. Усі інші види вправ я ненавиджу (хіба що крім сексу). Коли я була молодшою, я трохи бігала, але зараз мені це не подобається. Я не люблю пітніти (ну хіба що від сексу). Коли плаваєш, ти пітнієш у воді, тож не дуже й помічаєш. Для мене це ідеальний варіант. Чорт. Якщо я Бет, доведеться ходити на пілатес. Закладаюся, в неї є персональний тренер. Ото він (чи вона?) здивується, чому я така розвалюха.

Зосереджуюся на рахуванні басейнів: дев’ять, десять, одинадцять, дванадцять. Спробую проплисти двадцять, а потім відрублюся й запалю цигарку. Я намагаюся прочистити мізки. Розслабитись. Помедитувати. Я була в такому напруженні, а тепер мушу його зняти. Забагато було стресу. Я не очікувала такої cкаженої подорожі. На Бога, це ж мала бути відпустка! Я хочу відпочити, але в голові раз у раз виринає засмагле вродливе обличчя Амброджо. Я не можу викинути його зі своїх думок.

Щиро кажучи, я розчарована. Вісім довгих років я мріяла про цього хлопця. Від самої тієї вікопомної ночі, коли він зайшов у бар коледжу й змінив обидва наші життя назавжди. Я щиро вірила, що він – мій суджений. Зіпсувати вісім років, адже я могла мріяти про когось іншого. Могла б спробувати з Ченнінґом Тейтумом. Я знаю… знаю… він голлівудська мегазірка… та я могла би переїхати до Лос-Анджелеса. З’ясувати, де він живе. Простежити за ним якось увечері після зйомок… тринадцять, чотирнадцять, п’ятнадцять, шістнадцять.

Але я відхилилася від теми.

У мене були великі плани на Амброджо. Ми могли бути ідеальною парою разом. Могли б жити тут завжди, просто в цій віллі, в цій бездоганній, хай їй, віллі, з нашою ідеальною дитиною. З його сексі-пексі машиною. Але ж ні, Амброджо треба було все зіпсувати. Зруйнувати. Тицьнути обличчям у бруд. Хіба він не бачив, що я намагалася допомогти? Обернути погану ситуацію на краще? Чому не можна було просто підіграти? Ну кому яка різниця, Алві я чи Бет? Ну тобто, серйозно, поясніть, яка різниця. Я грала свою роль. Робила те, що від мене залежало. Він міг би трішки постаратися. Йому була потрібна дружина. Ерні потрібна мама.

Амброджо… Амброджо… Амброджо… а щоб тобі. Знаєте, на щастя, я п’ю пігулки, інакше я могла б завагітніти від цього чоловіка (знову?). Чому я завжди маю все продумувати? Типовий чоловік. Сімнадцять, вісімнадцять, дев’ятнадцять, двадцять. На краю басейну лишилася цівка крові, там, де Бет забилася головою, коли падала. У правому верхньому кутку. Я досі чую те «ХРУСЬ!». Я не хочу про це думати. Бризкаю трохи води на пляму й відшкрябую її пальцями. Відтерлася. Озираюся на віллу, а там Емілія: стоїть біля вікна кухні, спостерігає, витріщається. Вона відвертається. Продовжує витирати пил. Нема чого боятись. Вона не могла докопатися до правди. Спокійно, Алвіно. Не переймайся, мала. Підіймаюся трьома маленькими сходинками, що виблискують у яскравому сонячному сяйві, витираюся пляжним рушником Бет. Я більше не одержима Амброджо. Він був нікчемний. Розчарування. Він був лише клятою перепоною на шляху. Надто фатальною, щоб бути поряд. На Бога, він тримав мене на прицілі! Я запалюю цигарку й відкидаюся на шезлонгу. Заплющую очі та вдихаю дим. Натомість я тепер одержима Сальваторе.

– Signora, до вас прийшов Ніно. Запросити його?

Я аж підстрибую від голосу Емілії. Щось я не чула дзвінка у двері. Ніно? Що він, у біса, тут робить? А, він напевне шукає Амброджо.

– Звісно, – кажу я, поправляючи волосся й випростуючись на шезлонгу. – Скажи йому, хай проходить сюди.

– Sì, signora. Un momento[98].

Емілія дивиться на мої «Мальборо лайт» і супиться, потім розвертається та йде назад у віллу.

Я витираю краплі поту з брови. Я вже підпікаюсь. Полуденне сонце тут дуже зле. Я натягаю парео, щоб закрити плечі, вдягаю величезні сонячні окуляри Бет. Витягаю з рота цигарку. Замаскувалась як слід. Ніно виривається крізь французькі двері з приголомшливим гуркотом. Я чую, як його ноги гупають по бруківці. Йдучи до мене, він оглядає сад. Ха! Амброджо він тут не побачить, хай хоч усі очі прогледить. Він підходить ближче. Дивиться просто на мене. Серце тікає в п’яти. Я обхоплюю коліна руками. Цікаво, наскільки добре Ніно знав мою сестру. Холодок пробігає