Урсула К. Ле Гуїн - На інших вітрах

— просто витончені, але мені б хотілося побачити для початку ще хоча б щиколотки і трохи вище.

Лебаннен відчув, що мимоволі хмурніє, і відвернувся, щоб Тослу цього не помітив.

— Якби мені хто-небудь надіслав таку посилку, — продовжував Тослу мрійливо, — я б її неодмінно відразу відкрив!

Лебаннен не зміг стримати легкого жесту нетерпіння. Це Тослу все-таки помітив — у нього взагалі були гострі очі. Він посміхнувся і більше не додав ні слова.

На палубу вийшов помічник капітана, і Лебаннен тут же звернувся до нього:

— Хмари, по-моєму, згущуються. Буде шторм?

Моряк кивнув:

— Точно. На південному заході вже погуримує. До ночі якраз під грозу потрапимо.

Море до полудня затягнуло брижами, сонячне світло отримало якийсь червонуватий відтінок, вітер поривами налітав то з одного боку, то з іншого. Тенар не раз говорила Лебаннену, що принцеса боїться моря і страждає морською хворобою, і він разів зо два мимоволі подивився в сторону «жіночої» каюти, де під навісом всі ці дні постійно сиділи Тенар з Техану і принцеса. Він думав, що принцеса вже пішла в каюту, але виявилося, що знайома фігура, закутана в червоні покривала, все ще там, а всередину пішли якраз Тенар і Техану. Поруч з принцесою Лебаннен побачив Іріан. Вони про щось захоплено розмовляли. Цікаво, про що це жінка-дракон родом з острова Вей може розмовляти з вирослою в гаремі полохливою особою з острова Гур-ат-Гур? І якою мовою вони користуються? Останнє питання настільки зацікавило Лебаннена, що він навіть підійшов до них.

Іріан тут же підняла на нього очі і привітно посміхнулася. У неї було відкрите обличчя з великими виразними рисами і широка посмішка. А ще їй, видно, дуже подобалося ходити босоніж, вона була абсолютно байдужа до того, у що в даний момент одягнена, і дозволяла вітрові скільки завгодно тріпати її волосся. І тим не менше вона справляла враження звичайної сільської дівчини, нехай гарненької, темпераментної і розумної, але абсолютно неотесаної, поки не заглянеш їй в очі. Очі в неї були кольору димчастого бурштину, і коли вона дивилася прямо на Лебаннена, він не міг витримати її погляду і завжди відводив його, як наприклад зараз.

Лебаннен давно вже дав усім зрозуміти, що на кораблі не місце придворній куртуазності, всіляким поклонам і присіданням; ніхто не був зобов'язаний негайно схоплюватися, якщо до нього підходив навіть сам король, однак принцеса, звичайно, тут же підхопилася. Ніжки у неї, як справедливо зауважив Тосла, дійсно були чарівні: не надто малі, з гарним високим підйомом, витончені і сильні. Лебаннен подивився на дві босі вузькі ступні на вибілених дошках палуби і не міг відвести очі. А коли нарешті підняв голову, то побачив, що принцеса, як і під час їх попередньої розмови, розсовує свої покривала, але так, щоб тільки він міг побачити її обличчя. І Лебаннен був вражений суворою, майже трагічною красою цієї дівчини, яка ховалася в червоній тіні.

— Чи все… чи все гаразд, принцесо? — запитав він, запинаючись, що траплялося з ним вкрай рідко.

— Мій друг Тенар сказала: дихай вітром, — промовила вона у відповідь.

— Так-так, — пробурмотів він невпопад.

— А чи не можуть наші чарівники що-небудь зробити для принцеси, мій пане? — звернулася до нього Іріан і встала, розпрямивши свої довгі ноги. Обидві жінки були майже однакові на зріст з Лебанненом.

Лебаннен, який марно намагався вгадати, якого кольору у принцеси очі, в даний момент мав можливість дивитися прямо в них.

Блакитні, вирішив він, але схожі на блакитні опали, бо міняють колір, немов у їхній глибині ховається безліч інших відтінків. Втім, можливо, у цьому було винувате сонце, що просвічувало крізь її червоне покривало?..

— Зробити для принцеси? — неуважно перепитав він.

— Ну так, їй би дуже хотілося, щоб морська хвороба не мучила її так сильно. Адже вона почувала себе просто жахливо на шляху до Хавнора з Каргадських островів.

— Я не боятися ні за що! — заявила принцеса і з викликом подивилася прямо на Лебаннен. «Чого це вона?» — здивувався він і сказав:

— Так, зрозуміло, я зараз попрошу Онікса що-небудь зробити. Я впевнений, що він зможе їй трохи допомогти. — Він поспішно вклонився і пішов розшукувати чарівника.

Онікс і Сеппел обговорили його прохання і порадилися з Олдером. Закляття від морської хвороби було швидше з арсеналу чаклунів-цілителів або професійних латальників, а не могутніх чарівників. Сам Олдер, на жаль, абсолютно нічим не зміг би допомогти принцесі, хіба що пригадати слова закляття, але, на жаль, він їх згадати не зміг. Йому ніколи не доводилося лікувати когось від морської хвороби, і він ніколи навіть не думав про подорожі по морю, поки не почалися його біди. Що ж стосується Сеппела, то він зізнався, що і сам завжди страждає від морської хвороби — особливо на невеликих суденцях або при сильній хитавиці. В результаті Оніксу довелося відправитися до принцеси під навіс і в вишуканих виразах просити у неї вибачення, бо ніхто з них нічим не міг їй допомогти, сам Онікс навіть не знав закляття від морської хвороби. Він міг запропонувати їй — і це Онікс сказав зовсім вже вибачаючись — тільки якийсь амулет, який один з моряків, який чув її прохання — адже моряки все чують! — буквально насильно сунув йому в руку.

Витончена, з довгими пальцями рука принцеси з'явилася з-під червоного покривала, і чарівник вклав в її долоньку дивний чорно-білий амулет: пташину «вилочку», обплетену сухими морськими водоростями.

— Це «вилочка» буревісника, бо йому дано осідлати будь-який штормовий вітер, — пояснив Онікс, весь червоний від сорому.

Принцеса хитнула невидимою головою, прошепотіла каргадською якісь слова подяки, і амулет зник під покривалами, а сама вона встала і пішла в каюту. А Онікс відправився вибачатися перед королем за те, що нічим не зумів допомогти принцесі. Корабель вже досить енергійно гойдало, по морю йшли рівні сильні брижі, і Онікс сказав, бажаючи виправдатися:

— Я б міг, пане мій, шепнути слівце вітрам…

Лебаннен добре знав, що у чарівників є два типи уявлень про можливості впливу на погоду за допомогою магії: згідно з одними — їх сповідував ще Багмен, — можна наказати вітрам служити тобі, як служать пастухам вівчарські собаки, яким раз у раз доводиться бігати туди-сюди за наказом господаря; але, згідно з відносно недавнім поглядам — який виник лише кілька століть назад на острові Рок, — чарівний вітер слід викликати тільки в разі крайньої необхідності, надаючи природним вітрам дути, як їм заманеться. Лебаннен