Очерет - Історії Дикої Півночі, Очерет

 - Справа переходить під наш контроль. Затриманих ми теж забираємо.

 - Та ви там отетеріли всі! - прошипів Уілкінс, судомно стискаючи руків’я “мантикори”. - Я три роки ганявся за цими покидьками! Через них ми можемо вийти на Еспозіто! Але тут з’являєтесь ви, містер “тепер це наша справа”!

 - Спокійно, майоре, - спокійно відповів дворф. - Не змушуйте мене все ускладнювати і телефонувати вашому начальству. Проблема з “синім попелом” тепер не ваш клопіт, ви та ваші бійці можете відпочити. Всім тільки краще, чи не так?

 - Дідько з вами, - видихнув Кліф. - Забирайте. Але я цього так не залишу!

 - Ваше право, - кивнув Гурін. - Хлопці, забирайте арештованих!

 - Сер, які будуть накази? - спитав Джо, коли за чорними машинами вляглась курява.

 - Чекаємо транспорт і повертаємось додому, - втомлено відповів Уілкінс. - І, Джо, підготуй рапорт на ім’я полковника Стоуна про мою чергову відпустку. Настав час порозумітися з батьками…

Кінець