Очерет - Історії Дикої Півночі, Очерет

Нове покоління

— А що, як буде як у фільмі, наступлю на метелика і майбутнє зміниться?

— Тоді не наступай на метеликів... Чого вони тобі зробили?

 

Доктор Хто

 

Ріджтаун. Південні провінції. 200 років потому.

 

Заміська ферма давно стояла покинутою. Колишні власники чи то розорились, чи подались шукати щастя деінде, а нових так і не знайшлось. Будівлі, за якими ніхто не доглядав, поступово руйнувались.

 

Та зараз ферма не пустувала.

 

Озброєний загін, що переховувався в напіврозваленому свинарнику, складався з представників різних рас та народів. Тут були гобліни, карлики, напіврослики люди - як місцеві, так і мігранти з півдня, в тому числі кілька ельдалонців. Дон Еспозіто не особливо перебирав кадрами, коли йому були потрібні бойовики. А вони були потрібні. Транспортування партій “синього попелу” - магічно створеного наркотику, який завозився з Латиції - потребувало надійної охорони.

 

На занедбаній фермі наркоторговці мали перечекати до темряви, а тоді машиною, що була схована в сусідній будівлі, вирушати в пустелю - до точки передачі.

 

 - Грогінс, не спи! Що там назовні?

 - Заціпся, Ромеро, ні чорта я не сплю, - відповів напіврослик, що стояв на варті біля дверей. - Сонце сяде години за дві, тож готуйтесь. Стривай! Я щось чую…

 

Пересмикнувши затвор штурмової гвинтівки, він підійшов ближче до виходу.

 

 - Шухер! Рейнджери!

 - Всім стояти!!!

 

Темряву напівзруйнованого сараю розірвали автоматні черги.

 

* * *

 

Майор Кліф Уілкінс, одягнений в пустельний камуфляж, неспішно походжав вздовж шеренги захоплених бандитів, що зі скутими наручниками руками лежали долілиць під прицілами бійців його спецзагону. На голові у чоловіка був капелюх пісочного кольору, що прикривав ледь загострені вуха, а на плечі висів легкий пістолет-кулемет “мантикора”. Зброю було заряджено бронебійними - останнім часом бойовики наркокартелів були не лише добре озброєні, але й носили бронежилети, часом навіть найвищого класу захисту.

 

 - Сер, - до нього підійшов боєць у бронежилеті та шоломі, - ми перевірили ферму. Тут чисто. Ми взяли всіх

 - Чудово, гарна робота, Джо. Викликаю фургон, - кивнув Уілкінс і затиснув тангенту закріпленої на броні рації. - Шуліка - Візнику. Пташка в клітці, повторюю: пташка в клітці!

 - Візник плюс, - ожила рація. - Рухаємось до вас.

 

Фургон, що був штатним транспортним засобом групи, мав прибути хвилин за десять. На ньому бійці Кліфа разом з в’язнями мали відбути на базу. А поки майор, вдивляючись в околиці міста, що виднілись на обрії, занурився в роздуми…

 

Тут, в Ріджтауні, жили його родичі. Але він давно не бачив їх і взагалі довгий час з ними не спілкувався. Свого часу вони здорово посварились - причиною стало його рішення вступити до поліцейської академії і стати рейнджером.

 

Кліф належав до тієї з гілок роду Уілкінсів, що вела свій початок від відомої цілительки Хеленіти - на її честь навіть була названа одна з найбільших лікарень в столиці. І, традиційно, більшість його предків (навіть ті, що не мали жодних магічних здібностей) присвячували своє життя медицині та цілительству.

 

А от Кліф якраз володів джерелом магії, хоч і слабеньким, і мав всі шанси стати стати достойним послідовником сімейної традиції. Та він більше захоплювався історіями про інших своїх родичів - нащадків Клайфа Уілкінса, що був спочатку офіцером Прикордонного Корпусу, потім шерифом, потім воював, та й взагалі був знаний в історії як один з найвправніших у Пригір’ї стрільців.

 

От і подався він в рейнджери, бо жодної іншої можливості проявити себе в бою в нього не було. Війни Пригір’я давно не знало, а Прикордонний Корпус вже кількадесят років як був урочисто розформований - по причині непотрібності. Тепер північний кордон захищала від атак Пожирачів автоматична оборонна система - складний комплекс охоронних заклинань, закликаних шаманами духів та роботизованих вогневих точок. В його створенні брали участь різномасні вчені як з самого Пригір’я, так і з сусідніх країн, гоблінські шамани та  рунні майстри Гірського Альянсу, а також маги, спеціально запрошені з дружніх держав.

 

Словом, кордон тепер був на замку, а “сірі мундири” лишились в історії та легендах.

 

Треба було по завершенню цієї операції взяти відпустку та заїхати до батьків… Поговорити нормально. Чимало років спливло, вони б вже мали охолонути і зрозуміти, що син може сам обирати своє життя.

 

До речі, базовий курс цілительства він в академії таки пройшов. І ці знання не раз рятували життя і йому, і його побратимам в ситуаціях, коли турнікета і штатної аптечки було недостатньо, аби протриматись до приїзду справжніх цілителів.

 

 - Сер, - голос підлеглого відірвав його від спогадів, - машини. Це не наші.

 - Пильнуйте!

 

З боку міста наближались два чорних авто: легковий “Грім” з тонованими вікнами та важкий броньований фургон.

 

 - О ні, - процідив крізь зуби Кліф, - тільки не ці щури.

 

Машини спинились. З фургона вивантажився десяток бійців у важкій екіпіровці та чорних одностроях з літерами “ББА” на спині. А з легковика вийшли двоє дворфів в однакових чорних костюмах та темних окулярах, майже однакової зовнішності та комплекції, з однаковими акуратно підстриженими рудими борідками.

 

 - Спецагент Гурін, Бюро Безпеки Альянсу, - промовив один з них, діставши з нагрудної кишені посвідчення. - А це агент Дурін. І ні, ми не брати. Всі чомусь одразу про це питають.

 - Майор Уілкінс, нарковідділ, - відповів Кліф якомога більш чемним тоном. - Я вас уважно слухаю, сер.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍