Камі Мир - Донька темряви, або Я Вам не дружина, Пане Синя Бородо, Камі Мир

– Кирія про щось приємне задумалася. Сподіваюся, у Ваших думках зараз не інший чоловік.

– Хто знає… – загадково посміхнулася і закохано подивилася на десерт.

Так-так, володарка найчистішого і найсильнішого темного джерела обожнює тортики й усякі смаколики. Отака я не стандартна.

– Ти ж розумієш, що відучора стала належати мені?

– Гм?

– Відтепер ти – моя власність.

– Кумедний жарт.

– Я серйозно.

– А губозакочувальну машинку?

– Губо… Що?

– Неважливо. Суть у тому, що шлюб не є рабовласницькою угодою. Це союз, де обидві сторони щонайменше поважають одна одну і вважають рівними.

– У тебе надто ідеалістичне уявлення про шлюб, люба.

– Вибач, але на інше ставлення я не згодна, – мило усміхнулась і знову зосередилася на їжі.

Не сказала б, що мені хоч раз на очі попадалася пара, що відповідає встановленим критеріям, але хто мені забороняє стати першою? Чи такий шлюб, чи ніякий взагалі. Миритися зі зневагою та приниженням я не збираюся. Цього мені вистачає й від інших.

– Як щодо прогулянки після їжі? Погода просто чудова, та й сад мій далеко не бідний. Повір, у моїй хаті є на що подивитися.

– Хіба в тебе немає роботи?

– На сьогодні ти – моя робота.

– Де ви набралися цих солодких фразочок?

– Ха, а ти кумедна.

– І що ж тебе в мене бавить? Не пригадаю, коли таке могла сказати.

– Обов'язково бути такою колючою?

– Обов'язково вдавати?

– Вдавати?

– Саме так, вдавати. Можеш намагатися обдурити будь-кого, але я знаю, наскільки чорна твоя душа.

– Бо й сама така?

– Не можу ані погодитися, ані заперечити. Можу тільки сказати, що ти мене не обдуриш.

– Навіть так?

– Знову насміхаєшся?

– Знову шпигаєш?

– Ти починаєш мене злити.

– Я старався, – і так променисто Хайден усміхнувся, що мені дуже захотілося йому врізати.

Терпи, Іриніє, терпи. Отаманом будеш! Тобі зустрічалися типочки й гірші. Згадай минуле життя, ну, чи хоча б чоловіка твоєї матері в цім…

Одного разу, коли я ще була немовлям, після чергової невдалої спроби отруїти мене, до мене прийшов той чоловік, який відібрав від мами відразу після народження. Так-так, той самий, який мені ще спочатку не сподобався.

Встав переді мною, спершу говорив тихо, але відчувалась у його словах жовч і ненависть… Ну а що? Мені не вперше бути об'єктом будь-якої агресії, причім часом безпричинної. Якби могла, то навіть головою покивала б на знак згоди з тим, яка погана і таке інше…

Перейти на крики вайлу, як з'ясувалося, було мало, він схопив подушку і спробував накрити нею мене, яка безтурботно лежала в колисці. Звичайно, я злякалась і в цьому стані своє джерело не контролюю. До речі, на той момент і гадки про його існування не мала. Просто накрило мене хвилею емоцій і бах! Чоловік пищить як різаний. Чорне павутиння на його руках помітила не одразу, але потім припустила, що так і має бути. Мало чим він там хворіє.

– Ого, – здивувалася жінка, яка невідомо як опинилася біля мого ліжечка. – Це ти зробила?

Ага, тою жінкою була Ізумі – єдина, кого я розуміла.

Стільки в мені радості було, бо знайшла того, кого розумію, що хотілося з нею поспілкуватися, але з рота вийшли тільки незрозумілі звуки, за які мені стало соромно. У моїй голові це все звучало краще.

– Що означає «не знаєш»? З таким сильним джерелом… Та з ним це не ти від мене харчуватися будеш, а я від тебе. Як я тебе розумію? Легко, я втілення абсолютної темряви.

Чоловік продовжував корчити пики, але став на ноги… Буквою «зю». Ну і знов-таки заволав, а може й закричав... Кажу ж, що не розумію його.

– Як хто? –На відміну від мене зрозуміла його Ізумі. – Та сама покровителька Крістель, яка насправді жодним чином мене не стосувалася. Що означає «Ти брешеш»? Довести?

Красуня клацнула пальцями настав дядечку триндець: потворні тіні почали наступати на нього з усіх боків, а при зіткненні викликали у нього неймовірний біль.

Виникло таке відчуття, ніби вона покарала його за агресію, спрямовану на нас із мамою. Не знаю чому, але мені дуже хотілося плакати, а оскільки тіло було дитячим, повністю очікувано, що цю потребу я відразу почала виконувати.

– Це ж «так»?

– Га?

– Ти складеш мені компанію під час прогулянки?

– Добре.