Анні Кос - Місце під зорями, Анні Кос

Глава 2. Зерна недовіри

— Сядь, Йорунн, є важливі новини і я хочу, щоб ти дізналася про них однією з перших.

Хальвард простягнув дівчині розкритий лист. Йорунн здивовано глянула на зламану печатку і завмерла, наче її вдарили: на сургучі стояв знак ластівки, знак дому Хольда, її знак. Немов уві сні, повільно й обережно, вона розгорнула папір і уп’ялася очима в рядки.

Хальвард стояв спиною до вікна й уважно стежив за вихованкою.

Минулі півтора року далися їм обом нелегко. Після здобуття своєї справжньої тіньової форми Йорунн стрімко змінилася. Магія тому виною, чи щось інше, та дівчину наче підмінили. Вона робила приголомшливі успіхи в опановуванні сили, з легкістю створювала предмети, навчилася гратися з формою і рухами. Їй довелося вигадати й відточити техніку бою, яка б дозволила використовувати напівзмія, як повноцінного союзника. Вогонь перетікав у її руках, як м'який віск, покірно виконуючи безмовні накази, а ступінь контролю був таким, що Хальварду залишалося лише здивовано хитати головою. Напевно, схожу суміш захвату й настороженості колись відчували його власні батьки, коли спостерігали за юним і надзвичайно обдарованим сином.

Однак поведінка дівчини теж трансформувалася. Йорунн немов закрилася від усіх, включно із Хальвардом. На видноті залишився лише набір масок, якими вона навчилася жонглювати не гірше, ніж вуличний артист — кольоровими м'ячиками. Вона була мила і привітна з містянами, весела і безтурботна з Ульфом, уважна і чуйна з Віалою, зібрана і стримана з ним самим. Так само сипала питаннями, так само уважно слухала пояснення. З ввічливою згодою виконувала будь-які його доручення. Але вперто уникала залишатися із ним наодинці десь, окрім майданчика для тренувань. Про неквапливі й довірчі бесіди, до яких за два роки він встиг звикнути, годі було й казати: їх просто не стало.

Хальварда це відверто дратувало. Спершу він виправдовував зміни тим, що їй доводилося постійно стримувати нову магію, а з нею — і власні емоції. Але час минав, темрява вже підкорювалася дівчині беззаперечно, а Йорунн так і залишалася холодною та відстороненою: ні імпульсивності, ні колишньої жвавої рвучкості. У її вчинках панували розрахунок і строгість, а прагнення довести до досконалості свої вміння могло осоромити найкращих майстрів і серед магів, і серед воїнів.

З одного боку герцог мав би радіти, що дівчина нарешті поводиться належно своєму статусу, але з іншого… Чуття било на сполох, і з кожним місяцем дедалі сильніше. Між ним та Йорунн ніби крижана стіна зростала, а що ховалося за цією стіною, він міг лише здогадуватися.

Однак зараз чергова ідеальна маска дала тріщину: Йорунн була не на жарт схвильована. Її пальці тремтіли й м'яли край листа, а щоки то спалахували червоним, то бліднішали. Ось вона підняла очі, і Хальвард побачив у них тінь недовірливої розгубленості, наче вона знов стала юною, невпевненою в собі дівчиною з дому Агвіда.

— Ви б не стали жартувати зі мною так жорстоко? Це все правда?

— Від першого до останнього слова. Загін вже досягнув кордону Міати та буде в місті за кілька днів.

Вона квапливо встала та відвернулася, намагаючись опанувати себе.

— Не віриться, що нарешті побачу Лонхата. Скільки років минуло, — голос Йорунн дрижав. — Нам так багато треба сказати одне одному!

— Це правда, — Хальвард нервово стиснув пальці.  — Але сядь, будь ласка, нам треба дещо обговорити.

Вона слухняно повернулася на місце й завмерла в очікуванні продовження. Покірна, терпляча, зосереджена, наче на допиті у суді чи віч-на-віч у бою проти досвідченого супротивника. Хальвард подумки вилаявся: це точно не той настрій, який полегшить їхню сьогоднішню бесіду.

— За минулі три із половиною роки ти пройшла величезний шлях, — обережно почав він. — Отримала знання, які іншому б не підкорилися і за пару десятиліть. Я пишаюся твоїми успіхами, щиро захоплююся всім, чого нам вдалося досягти разом. Ти подорослішала не тільки за віком, а й у думках. Але боюся, що є дещо, до чого ти не готова.

— І що ж саме?

— Ти очікуєш від цієї зустрічі більшого, ніж вона дасть. Принаймні, спочатку, — якомога м'якше сказав Хальвард. — Для Лонхата ти все ще юне недосвідчене дитя. Він не розуміє магії, не може оцінити переваг, які вона дає, і обмежень, які накладає. Згадай сама, скільки тобі знадобилося часу, щоб прийняти зміни. У тебе була можливість змиритися із цими обмеженнями, викувати з них власну зброю. В Лонхата такої можливості не було.

Її губ торкнулася ледь помітна посмішка, як здалося Хальварду, скоріш презирлива, ніж легковажна чи насправді весела. Він замовк в очікуванні якогось гострого зауваження чи пояснення, але Йорунн промовчала.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍