Галлея Сандер-Лін - У новий рік на драконі!, Галлея Сандер-Лін

Глава 6

— Ми, метаморфи, споконвіку ховаємося серед людей, — розповів дракон, насипаючи собі повну тарілку олів'є. — Русалки, кентаври, мінотаври… Нас іноді заставали під час часткової трансформації, і це увійшло до легенд.

Хоча північ іще не настала і приступати до застілля було зарано, Лана не могла відмовити голодним гостям у трапезі, так що швидко сервірувала святковий стіл і навіть запалила кольоровий світильник, який заміняв гірлянду. Ситий чоловік — добрий чоловік, а з двома незнайомцями, що ввалилися без запрошення квартири, краще дружити, ніж сваритися. Тим паче якщо вони розповідають такі дивовижні речі, які дають надію на… диво. А раптом… раптом вона і справді така сама, як вони, одна з (як він там сказав?) метаморфів?

— А де ви живете? Ким працюєте? — поцікавилася дівчина. — Треба ж вам якось заробляти на хліб.

— Наш цирк метаморфів їздить світом і дає вистави, — прожувавши, відповів Валд, який теж віддав належне частуванню.

— Для перевертня це чудова нагода здивувати глядача і проявити себе. До речі, ти дуже смачно готуєш, — Макс відправив до рота чергову порцію олів'є, попередньо посипавши її якимось порошком із бляшанки, що дістав з кишені. — От попоїм як слід — і знову зможу розправити крила і прийняти вигляд дракона, а не жалюгідної ящірки.

— А зараз не можеш? — співчутливо спитала вона.

Він наче прислухався до внутрішніх відчуттів.

— Вже зовсім скоро, — промовив оптимістично, знову присипав їжу невідомим бежевим порошком і підніс до рота повну виделку. — Треба ще зарядитись енергією. Ти, до речі, теж поїш: так буде легше обернутися, — і присипав порошком її порцію.

— То що з тобою все-таки трапилося? — Лана з побоюванням зиркнула на свою тарілку і поки не поспішала їсти невідоме зілля. — Чому був такий маленький?

— Та так, невдало скуштував одну травичку, яка на деякий час блокує можливість обертатися і запечатує в найпростішій формі, — роздратовано відгукнувся зеленоволосий. — Тепер от поїв (спасибі тобі, нагодувала), відпочив, зігрівся — і знову готовий повернутись у колишню форму. А чим можна горло промочити? Чай є?

— Я замість чаю трави спеціальні п'ю, — вона налила трохи з термоса в невелику чашку.

Кіт одразу потягнувся до напою, понюхав, скривився, сплюнув і відставив чашку на інший кінець столу.

— Як я й думав. Відвар цей більше не пий, вилий гидоту.

— Але тітка напувала мене ним від самого дитинства, я вже звикла, — розгубилася Лана. — Він здоров'я зміцнює. Нам, альбіносам, треба особливо берегтися і…

— Він не здоров'я зміцнює, а обернутися тобі не дає, дурненька, — клацнув її по носу дракон. — Тітка твоя точно знала, чим тебе напуває. Хоча якщо хочеш продовжувати залишатися такою ж безпорадною, яким був я, то вперед, можеш пити цю погань і далі.

Дівчина відразу відсунула від себе термос. Виходить, тітка Агнеса знала, хто вона насправді, тому завжди ставилася так холодно, поїла якимось зіллям і була лише за, коли Лана вирішила переїхати? Хотіла позбавитися проблемної племінниці?

— А що твої батьки? — глянув на неї кіт.— Чому нічого не розповіли?

— Я ніколи їх не знала, мене тітка виховувала, — зітхнула Лана, поставивши на стіл графин із водою та три склянки. — Казала, аварія...

— Усяке, звичайно, буває. Але, можливо, все не так просто… — протягнув дракон.

— Думаєте?

— Так, не лякай її, у неї і без того за день стільки нових вражень, — обсмикнув приятеля брюнет.

— А буде ще більше, — загадково сказав Макс. — Святкова ніч тільки починається...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍