Валерія Дражинська - Заборонений плід, Валерія Дражинська

4

Діма

 

Як зазвичай прилетів уночі. Абсолютно вилетіло з голови, що завтра о дев'ятій ранку збори акціонерів, про які ще два дні тому повідомила мені Хлоя, помічниця покійного Михайла, а тепер моя. Дуже старанна дівчина, яка дуже полегшує мені життя. Ще в літаку вирішив взяти з собою Женю. Звісно, для неї це буде сюрпризом, причому неприємним, але нічого, нехай посидить послухає для початку. Подобається їй чи не подобається, а займатися цим доведеться. У крайньому разі хоча б поверхово розуміти, що відбувається. Дівчинка розумна, принаймні за оцінками Каліфорнійського університету, при старанні далеко піде.

Під'їжджаючи до будинку, я зовсім не відчуваю втоми. Втягнувся вже. Вистачає близько чотирьох годин на сон. Зараз прийму душ та ще раз перегляну справу Агарова, щось мені там не подобається. Відчуваю! А своїй відчуттям я звик довіряти.  

У холі за телевізором, жуючи чіпси, сидить охоронець Костя. При моїй появі він підривається по стійці струнко. Видно, що колишній військовий. Вітаюся та клацаю світло. Його погляд мене відразу насторожує.

- Здрастуйте, Дмитре Володимировичу. А ми вас сьогодні не чекали, - видає сконфужено.

Дорослий чоловік же! Ага, звісно, я ніби раніше вас заздалегідь попереджав!

- Говори, Косте! - відчуваю, мій мінімум план на ніч зміниться.

- А Євгенії немає вдома, - видає та навіть здається голову злегка втягує. 

- Де вона? - кажу спокійним сталевим голосом, уже розуміючи, що моя охорона перейшла на бік дівчини.

Пи***ць повний! Що вони ще приховують від мене, покриваючи її?

- У клубі.

Ще раз пи***ць! Дивлюся на годинник двадцять хвилин третьої.

- Вона з Андрієм, - "заспокоює" мене Костя.

Третій п..., ну коротше зрозуміло!

- З яким Андрієм?

- З моїм напарником для контролю. А так зі своїми подругами. У неї сьогодні, ну тобто, вже вчора день народження. Дев'ятнадцять років, - посміхається як ідіот.

І останній пі***ць! Я не удостоївся навіть поцікавитися цим нюансом. Вже мовчу про подарунок. Якось так вийшло, що до цього моменту мені не хотілося знати у жодної людини дату народження. А тут - хочеш не хочеш, а потрібно. Так, облажався я гарно! Але вирішення проблеми з подарунком приходить блискавично. Один дзвінок та зранку все буде готово. Щоправда були деякі сумніви.

- Їдь додому. На сьогодні ти вільний.

Після того, як охоронець пішов, я, наспіх прийнявши душ, все ж таки взявся за справу Агарова. Але букви та цифри просто стрибали перед очима, які весь час поверталися до годинника на ноуті. О четвертій, бл**ь, ранку я не витримав. У вчорашньої іменинниці було достатньо часу погуляти. Досить!

Тільки я беру в руки телефон, як чую звук машини, що під'їжджає до будинку. Як справжній татусь визираю у вікно та спостерігаю. На добре освітленому майданчику зупиняється таксі. З нього виходить хлопець років двадцяти трьох - двадцяти чотирьох. У білих джинсах та білій футболці, що обтягує не кволі біцепси. Навіть із другого поверху видно, що гарненький. Дівчатам такі подобаються. Подає руку та, трохи відійшовши вбік, відкриває мені вид. І я в повному ступорі! Спочатку з'являється струнка ніжка в... босоніжках? на безмірних підборах. До першої приєднується друга. Виглядає шикарно. Мізки відключаються. А далі з темряви салону з'являється господиня запаморочливих ніжок. Мозкова діяльність не тільки вмикається, а й починає робити відчайдушні кульбіти всередині черепної коробки. І я голосно, разом зі слиною ковтаю потік матюків. Руда шевелюра, зав'язана у високий кінський хвіст. Бойове розфарбування на обличчі, що робить її на кілька років старшою. Коротка золотиста сукня. Фігура, як я полюбляю - пісочний годинник. Груди, на досвідчений погляд, третього розміру, тонка талія, шикарні дупа. І шалені ноги, від вух точно. Відчуваю «ворушіння» в штанях. У мене відбувається розрив шаблонів. Не можу ж я хотіти "маленьку" дівчинку, хоч і двоюрідного, але брата. Це збочення. Нехай вона і не рідна по крові. Як я раніше не помічав її не худорляві, як спочатку зазначив, форми? Коли вона встигла зміниться? Поки міркую, дивлячись на неї, що мило розмовляє із гарненьким недоноском, моє збудження зростає з кожною секундою в геометричній прогресії. А коли той обхоплює її за талію та, різко втискуючи в себе, починає своїми, не по-чоловічому пухкими губами, слюнявити їй рота, я тупо вибухаю.

Швидко спускаюся в низ у чому був. В одних спортивних штанях. Добре, що після ідіотського вчинку ідіота, у штанях різко утворився повний штиль.  

Відчиняю двері, коли Женя починає, по-моєму, занадто м'яко відштовхувати п'явку, що присмокталася.

- Я не завадив? - витримка не зраджує і зараз, голос спокійний.

Вони різко відлітають одне від одного. Морда хлопця збентежено-задоволена. Женя ж красиво червоніє, втупившись чомусь на мій голий торс.  

- Дімо, - нервово лепече, все ж піднімаючи погляд у район губ, - Я тебе сьогодні не...

- Не чекала. Я вже зрозумів. Мені, що заздалегідь усіх попереджати про свій приїзд, щоб подібних сцен більше не спостерігати?

- А це хто, Джина? - подає голос утирок.

- Мій дядько, - відповідає машинально та все ж нарешті дивиться мені в очі, - Дімо, мені дев'ятнадцять років уже.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍