Крістіна Жиглата - Всього одна ніч, щоб отримати щастя..., Крістіна Жиглата

 

В принципі, так воно й було, якби ці поїздки не перейшли на щотижневі відвідини. І якщо раніше Єгор виходить із себе двічі-тричі на місяць, то останнім часом, його жорстокість по відношенню до мене, почастішала в кілька разів.

 

Тому що, я жахлива господиня, не смачно готую, не так забираю, погано гладжу його сорочки чи інші дурні причини!

 

Я втомилася, правда! І вчора, коли я відвезла Макара до бабусі, і повернулася додому, на мене чекав уже п'яний Єгор. Я пристосувалася наперед обчислювати, в якому стані він повернеться додому, щоб уникнути травми для сина. Але сама, я завжди отримувала сповна.

 

Це були ляпаси, кулаки чи кидки об стіну. А вчора він перейшов усі межі жорстокості. Мені ледве вдалося втекти, босоніж на вулицю, прихопивши з собою пару старих черевиків і тільки тому, що вони стояли на вході.

 

Я була на межі зриву, і на межі адекватності! Нерви просто здавали! Завжди така правильна, показова дружина не зраджувала, слухалася і дихала з дозволу Єгора. Він постійно звинувачував мене в зраді, називав - повією, хоча знав, що я нікуди не ходжу, і весь час сиджу вдома. А ось сам, як завжди приходив додому, просочений жіночими духами і з червоною помадою на комірі сорочки, яку мені й доводилося потім прати.

 

Правильно кажуть: якщо звинувачує, то лише через те, що по собі судить!

 

А я, весь цей час рятувала сім'ю, сподівалася, що одумається, терпіла! Тільки вчора ніби щось надломилося! Втомилася!

 

Або, можливо, зрозуміла, що так більше жити не можу!

 

У будь-якому випадку, я зробила щось не за правилами. Зрадила своїм звичкам та звичаям.

 

Напилася і провела ніч, з першим зустрічним чоловіком!

 

А що далі? Далі мені хотілося волі! Хотілося життя без болю та постійно страху! Щоб я прокидалася щоранку так, як зараз: у спокої, задоволеності та блаженстві, оповита приємним запахом, теплом та почуттям безпеки!

 

Мені хотілося хоч щось змінити у своєму житті! Хотілося боротися, знайти рішення, але поки що тільки так! І це все лише мрії. А для всього іншого, потрібне місце - укриття, гроші та підтримка! Адже я знаю, що так просто Єгоре, ніколи мені не дасть піти. Вже не раз збиралася, знаходив, вичислював і все починалося заново, тільки жорсткіше.

 

Я знаю, що мені все одно доведеться повернутися додому, прикинутися що, вчора нічого не було і мовчати. А щоб моя пропажа була непоміченою і  щоб я знову не потрапила під гарячу руку чоловіка, мені варто було зробити це до десяти. Саме тоді Єгор прокидається і дивиться свій футбол, як зазвичай у вихідні. Він теж, як завжди, ігноруватиме вчорашній вечір, своє звірство наді мною, вдаючи, що в нього провал пам'яті. І навіть мої синці, постійно сумний настрій та страх в очах, не схвилюють його.

 

Просто йому так зручно, мати власну грушу для биття.

 

- Прокинулася вже? - вривається в мої роздуми, приємний чоловічий тембр, який вчора шепотів мені ніжні слова. Їх я не забуду. Рідкісність у моєму житті! - Доброго ранку! - додає, і я насмілююся подивитися на чоловіка ...

 

 

 

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно