Макс Дикий - Я знайду тебе, Макс Дикий

— Тоді до завтра, — Макс усміхається, але я бачу, що він все ж не надто товариський і спілкується з клієнтами через силу, принаймні, в моменти всяких формальностей, а не самого допиту. 

— Можна зробити бота, — кажу я, — який би приймав замовлення.

— Думаєш, його нема, — зітхає Макс. — Але всі бояться відправляти грошики незнайомцю з мережі. Саме через це мені довелось орендовувати цей клятий офіс…

— Ну, я можу взяти на себе все це оформлення, оплату, а ти займатимешся тільки обов’язками детектива, — я й не помічаю, як переходжу з ним на “ти”. 

— Добре, якщо тобі нічим зайнятись — валяй, — усміхається він. — Чорт, спати хочеться… — він відкидується на кріслі і прикриває очі. — Посиди там в приймальні, можеш зайнятись ботом. Я поки що посплю, а потім візьмусь за соцмережі чоловіка клієнтки…

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно