Олег Говда - Королівство у спадок, Олег Говда

— А де взяти гроші?

Третє «головне» питання логічно випливав з попередніх відповідей.

І, схоже, виявився найскладнішим. Оскільки Аристарх мовчав довше. Навіть гусячу ніжку навмисне потягнув з блюда, щоб затягнути паузу.

— Ну, оскільки руками ви нічого путнього робити не вмієте, мій принце, думаю... має сенс спробувати продати ваш меч...

Я глянув на зброю, що скромно висіла на поясі, і поцікавився:

— Він що такий цінний? Думаєш, багато дадуть?

Дворецький дивно рохкнув і аж почервонів, від зусилля, намагаючись стримати сміх.

— Прошу вибачення, що неточно висловився. Я мав на увазі — стезю найманця. Ви молоді, сильні... У вас були хороші вчителі... Без перебільшення можу сказати, що в усіх найближчих королівствах ви не знайдете мечників рівних вам у мистецтві фехтування... Власне, чому я і не порадив циркову арену. Два-три поєдинки — і вас впізнають. Після чого бажаючих схрестити зброю сильно зменшиться, та й букмекери відмовляться приймати ставки... А ось меч вмілого командира загону охоронців — для купців і вельмож, які побоюються нападу розбійників та грабіжників — буде на вагу золота. Буквально... До того ж, цей рід занять дозволить обзавестися знайомствами якраз у тих колах, де можуть допомогти вплинути на продовження терміну викупу векселів і заставних.

З цим складно було не погодитися. І, хоч я не відчував себе майстром меча чи будь-яких інших бойових мистецтв (три роки карате і рік кікбоксингу не роблять зі спортсмена майстра), але хтозна. Може, воно додається мені тут як бонус? Щоб бодай трішки полегшити складну долю зубожілого принца.

— Згоден. Але де мені шукати, ммм... роботу?

— У кожному населеному пункті, включаючи наш замок, є дошка оголошень. На якій, окрім усього іншого, вивішують пропозиції контракту найму або замовлення для людей, що згодні і можуть вирішити чужу проблему за допомогою зброї.

— А чому я її не бачив?

— Дошка висить зовні. Зліва від воріт.

— І що? Там уже комусь терміново потрібен охоронець чи найманець?

— Не знаю... — знизав плечима Аристарх. — Вчора нічого не було. А сьогодні я ще не дивився. Накажете сходити?

— Сиди, сам... — я встав і з задоволенням потягнувся. — Хоч на довкілля гляну. Знаєш загадку? Сидить дівчина в коморі, а коса її на дворі... Власне... Така ось морква з бадиллям виходить. Добре хоч не хрін з редькою...

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно