Віктор Суворов - Її ім’я було Татьяна

року, до свята солідарності всіх пролетарів світу.

У листопаді 1943 року Микита Хрущов залишився в Києві відновлювати Україну, а Жуков пішов на Берлін. Услід йому — Сєров.

Після війни доля піднімала то одного, то іншого. Подеколи жбурляла на каміння немилості.

Сталін скинув Хрущова з посади господаря України. А незабаром підняв. Повернув на місце. Потім Сталін поставив Хрущова вже вдруге правити Москвою.

Навесні 1945 року заступником Жукова у справах цивільної адміністрації в Німеччині було призначено комісара державної безпеки 2-го рангу Сєрова.

У розпорядженні Жукова і Сєрова опинилися численні багатства. Повеселилися обидва. Ішлося не лише про скарби німецьких банків, захоплені мішки ніким не порахованих грошей, які ще перебували в обігу, кілометри дорогих тканин, вагони дорогоцінних меблів, а й про картини Дрезденської галереї, золото та діаманти, корону дружини німецького кайзера.

Сталін довідався про широкий розгул знахабнілих мародерів.

Сєров відбувся переляком. Невдовзі навіть підвищення дістав.

Минулося б і Жукову. Але в нього, крім мародерства, крадіжок в особливо великому розмірі, незаконної роздачі орденів й інших кримінальних злочинів, виявилася ще одна вада — нестримна хвалькуватість. Жуков приписував собі перемоги в битвах, у яких участі не брав.

Сталін зняв Жукова з високих посад і відправив командувати Одеським військовим округом, а за два роки — Уральським.

Жуков не втрачав надії. Його друг Хрущов був членом Політбюро, тобто входив до складу першої десятки вождів, які керували Радянським Союзом.

Його друг Герой Радянського Союзу генерал-полковник Сєров був першим заступником Міністра внутрішніх справ СРСР.

Жуков міг розраховувати на те, що одного разу Хрущов поверне його на вершини влади. А Сєров допоможе.

Можливість така з’явилася влітку 1952 року.

КЛЮЧОВИЙ МОМЕНТ

Розгортаємо книгу «Історія прикордонної служби Білорусі», яку видав у світ Державний прикордонний комітет Республіки Білорусь (ВВЦ Мінфіну, Мінськ.). На сторінці 251 читаємо:

«Після виходу радянських і фашистських військ на лінію розмежування 28 вересня 1939 року між СРСР і Німеччиною був підписаний договір про кордон».

Ось як!

23 серпня 1939 року в Кремлі між Радянським Союзом і Німеччиною було підписано Договір про ненапад. Підписали товариш Молотов і гер Ріббентроп. Договір увійшов в історію з їхніми іменами.

Договір досить дивний.

Між Радянським Союзом і Німеччиною не було спільного кордону. Між ними була Польща. Тому Німеччина не могла напасти на Радянський Союз, а Радянський Союз — на Німеччину.

Зачекайте! Навіщо підписувати договір про ненапад, якщо напад фізично неможливий?

Усе очевидно: договір про ненапад був насправді договором про напад на Польщу. Домовленість про розподіл Польщі було закріплено додатковим секретним протоколом. Якщо Польщу розділити, то виникне спільний кордон між Радянським Союзом і Німеччиною. Саме на цей випадок і потрібен був договір про ненапад між Радянським Союзом і Німеччиною.

Розподіл Польщі означав, що Великобританія і Франція оголосять війну Німеччині, тобто розпочнеться європейська, отже, Світова війна.

Це розумів Сталін. Цього не розумів Гітлер.

Договір підписали. Гітлер напав на Польщу й розпорчав війну проти Великобританії та Франції, потенційно — проти США й усього світу.

Так товариш Сталін штовхнув Гітлера в Другу світову війну, залишившись осторонь, вичікуючи зручного моменту.

Вожді Радянського Союзу десятиліттями заперечували наявність додаткової домовленості про поділ Польщі. Тобто: Польщу ми з Гітлером не ділили, тож Другу світову війну розпочав хто завгодно, тільки не Сталін.

Сам Молотов категорично заперечував наявність додаткового таємного протоколу. Письменник Фелікс Чуєв провів десятки бесід із Молотовим:

«Декілька разів я запитував про це Молотова — відповідь одна.»

(Чуєв Ф. Молотов. Полудержавний володар. — Москва: ОЛМА-ПРЕС. — 2002. — С. 28)

Сам Чуєв схиляється до такої думки. Мовляв, додаткові таємні протоколи опубліковані, але чи не фальшивка це?

Припустімо, що 23 серпня 1939 року між Молотовим і Ріббентропом, тобто між Сталіним і Гітлером, домовленості про розподіл Польщі досягнуто не було й не було жодного додаткового протоколу. У цьому разі запитання повторюю: навіщо ж Ріббентропу і Молотову підписувати договір про ненапад між Радянським Союзом і Німеччиною, якщо такий напад без поділу Польщі неможливий?

Тепер звернімося до цитати з книги, яку опублікувала поважна установа — Державний прикордонний комітет Республіки Білорусь:

«Після виходу радянських і фашистських військ на лінію розмежування...»

Німеччина напала на Польщу 1 вересня 1939 року. Товариш Сталін почекав, що Великобританія і Франція оголосять війну Німеччині, коли Німеччина розтрощить основні сили польської армії. Тоді, Сталін віддав наказ Червоній Армії. 17 вересня 1939 року Червона Армія завдала удару в спину Польщі. Незабаром радянські та німецькі війська, що наступали з обох сторін, зустрілися на лінії розмежування.

Стоп!

Коли і ким цю лінію було встановлено? Припустімо, що не Молотов і Ріббентроп 23 серпня 1939 року в Кремлі розділили Польщу та провели розмежувальну лінію.

Запитання керівництву Державного прикордонного комітету Республіки Білорусь: звідки ж розмежувальна лінія взялася? Хто її провів, погодив, затвердив у Сталіна й Гітлера?

Погодьмося на мить: опубліковані фотокопії таємних додаткових протоколів пакту Молотова-Ріббентропа — це фальшивка, антиросійська підлість. Але якщо не Молотов і Ріббентроп у присутності Сталіна і за згодою Гітлера провели на мапі розмежувальну лінію, то хто, де і коли цю лінію провів?

Ваше слово, товариші прикордонні генерали.

Це перше запитання. А ось друге.

28 вересня 1939 року Ріббентроп ще раз побував у Москві. Лінію кордону між Радянським Союзом і Німеччиною було остаточно узгоджено, після чого підписано «Договір про дружбу і кордон».

Про цей договір мені довелося кілька разів згадати в цій книзі.

Тепер ще раз прочитаємо цитату з книги білоруських прикордонних генералів. Цей договір вони назвали «Про кордон».

Ось, шановні читачі, блискучий зразок фальсифікації історії. З офіційної назви договору між двома великими державами викинуто одне лише слово. А сенс змінений радикально: виходить, не було ніякої дружби з Гітлером.

Ось так генерали-фальсифікатори братньої Білорусії, виховані у прикордонних училищах КДБ СРСР, перекручують нашу спільну історію.

Розділ 3

1

Для того, щоб зрозуміти логіку невидимих битв і боїв, які після Другої світової війни сколихнули нашу країну від Москви до самих окраїн, із південних гір до північних морів, ми зобов’язані згадати основи.

Усі класики комунізму пов’язували шлях до «світлого майбутнього» з війною.

Карл Маркс:

«Ми говоримо робітникам: Вам, можливо, доведеться пережити ще 15, 20, 50 років громадянської війни для того, щоб змінити наявні умови і щоб зробити самих себе здатними до панування.»