Христина Лі Герман - Вітер у моїх руках, Христина Лі Герман

    — Твоя кімната праворуч від кухні, — Кім махнула на двері, які я спершу і не помітила. — Проходь.

    Я невпевнено роззулася і нарешті, відчула полегшення, стягнувши туфлі з ніг. Дівчата підняли брови вгору, а я тільки зараз помітила, що вони взуті, і абсолютно не збентежені цим фактом.

    А я от дуже. Це ж купа бруду з вулиці. 

    — Ну... Тоді я піду! Мем, зустрінемося на лекціях! — Харлі якось винувато посміхнулася. 

    Мабуть, їй стало зрозуміло, що у мене маса нових вражень. До речі, не особливо приємних.

    — Просто Кет, Харлі! Якщо вже у вас така демократія, не варто її порушувати через мою скромну персону. 

    Мені тут не місце. Дискомфорт так і давив, а я все ніяк не могла розслабитися. Постійно чекала каверзи, або нових сюрпризів.

    Харлі просяяла і швидко шмигнула за двері, залишивши мене наодинці з невідомістю, що продовжувала вивчати мене двома парами очей. Одні майже чорні, другі сірі. 

    Шикарненько!

    — Якщо голодна, я можу замовити і тобі китайської локшини, або піцу. Ми не часто готуємо. Зазвичай їмо в маку біля кампусів або корпусу. 

     Кім допомогла внести валізу у відведені мені апартаменти. Та я тільки мовчки кивнула з вдячністю, а на її пропозицію негативно похитала головою.

    — Я не голодна. Але якщо не важко, то мені потрібна карта до найближчого супермаркету, — оглянула аскетичну кімнатку, в якій пахло тютюном, і здригнулася.

    — Намалюю, — усміхнулася дівчина.

    Вона тільки хотіла продовжити, як за її спиною почувся стукіт вхідних дверей і явні звуки чогось, що мені точно не треба бачити.

    Або я з'їхала з глузду, або у вітальні хтось занадто яскраво демонстрував емоції. Кім швидко вловила розгубленість і німе запитання на моєму обличчі. Дівчина стиснула губи, а знітившись, спробувала пояснити:

    — Це Лео прийшов! Не звертай уваги. Вони трахаються, як кролики. А тут... його тиждень не було на горизонті. До предків катався, — дівчина картинно закотила очі. — Скоро звикнеш, повір. Сенсу боротися з ними немає. 

    Сказати, що я проковтнула язика і втратила мову, це взагалі нічого не сказати! Здалося, що моє обличчя, до дідька, закам'яніло. Дівчина прямо натякала — доведеться миритися, що поруч, буквально через стіну, хтось постійно займатиметься сексом.

     Судячи зі звуків у вітальні, вони і не мали наміру ховатися! А враховуючи наростаючу амплітуду тональності, хлопець перейшов до справи прямо там!

    — Я краще піду і закрию двері, — Кім зашепотіла, і з розумінням, позадкувала до виходу, все усміхаючись і намагаючись згладити моє враження. — Відпочивай. Переліт. Зміна обстановки. Справи. Нерви. Розумію, і не заважатиму. До завтра. 

    — Так-так! Дійсно... Ага... Бувай! 

    Дівчина швидко прошмигнула за двері, а я нарешті схаменулася, коли зникли звуки зовні. Вірніше, просто відтанула і озирнулася вже інакше.

    — Ось тобі і практика за океаном. Хоча, як подивитися, що практикувати запропонують.

    Вилаявшись, я підійшла до валізи, щоб дістати необхідне, і нарешті, потрапити до ванної кімнати. Через переліт затекло усе тіло, а від зміни часових поясів гуділа голова і страшно хотілося спати.

    А ще ця англійська! Вони ніби ковтали ті слова, а не говорили. 

    У надії, що душ допоможе розслабитися, гірко помилилася, що і вирішила озвучити на сон грядущий кращій подрузі.

    — П*****!!

    — Що?! Катю, я твоє обличчя таким бачила останній раз на випуску, коли Коля Білецкий ламбаду танцював під корпусом. Що не так?

    Людочка. Моя мила і пухкенька руда дівчинка, з купою веснянок на обличчі, заспокоїла мене лише своїм зображенням на екрані ноутбука.

    — Це п*****! — з почуттям передавши внутрішній стан, я стягнула з голови рушник. 

    — Катю, ти мене лякаєш? Я не пам'ятаю, коли ти останній раз так яскраво озвучувала думки матом? Що сталося, що у тебе така поезія з рота полилася?

    — Поезія?!! — я заходила по кімнаті з кута в кут, зводячи очі до стелі через кожні два кроки.

    Навіть відкрите навстіж вікно і холод не бентежили абсолютно. Хотілося продезінфікувати і ліжко, згадавши зауваження Кім про: "трахаються, як кролики". Мало хто тут мотузився до мене?

    — Ти тільки прикинь! Мене привели в гуртожиток і поселили з двома дівчатами студентками! Нехай тільки це! Менше з тим! Не велика втрата! Але питання полягає в тому: "з якими студентками"?

    — І що в цьому такого? — Людочка підвела брову догори і склала руки на грудях в замок, точно як ментор. 

    — Не — що такого! А — хто, бл***, такого! Уяви картину! Я стою біля вхідних дверей, а на підлозі, прямо переді мною, два напівголі мужики і дві дівки, які на них лежать! Потім приходить хлопець однієї з цих дівок. Схоже, його зовсім не бентежить наявність того, на кому вона лежала двома хвилинами раніше!! І... Господи! Можна я поїду назад додому, га? Я думала наші гуртожитки — Содом і Гоморра, але це! У мене в кімнаті дихати нічим! Так накурено, немов тут кубинський барон вивчав торакальну хірургію, на практиці вбиваючи свої легені!

    — Воу-у-у! Подруго, притримай коней! Ти своїм натиском усіх перелякаєш!

    — Ти знаєш під який акомпанемент я душ приймала півгодини назад? Порнхаб відпочиває, Людо! Вона так стогнала, немов її хтось вбивав! — я струсила рушник з голови і почала сушити волосся.

    — Гм... Я б теж не відмовилася так голосок надірвати, — подруга примружилася, почекала паузу, але озвучила саме те, чого я боялася: — Ти сноб, Катю! Оральний секс для тебе — збоченська тема. Не дивно! Ти п'ять років з одним придурком жила. Крім того, він у тебе за усе життя один і був.

    Я завмерла з рушником у волоссі і придивилася до відображення в дзеркалі, яке висіло на стіні. У нім стояла невисока брюнетка, незграбна і більше схожа на студентку. Не дарма той італієць так здивувався, а високий блондин з арктичним поглядом не повірив Харлі.