Джон Гришем - Адвокат негідників

справі про тяжкий злочин абсолютно немислимо. Це безглуздя на межі з дурістю. З огляду на те що вирок буде обвинувальним, всю цю маячню переглядатиме неупереджений апеляційний суд за дві тисячі миль звідси. Ті судді, лише на крихту кмітливіші за суддю Кауфмана, та й то добре, скептично поставляться до вигаданої розповіді провінційного священика про суперечку, яка сталася приблизно за тринадцять місяців до злочину.

Я протестую. Відхилено. Я гнівно протестую. Гнівно відхилено. Гувер, здається, відчайдушно прагне залишити сатанізм у своїй версії справи. Суддя Кауфман вже давно відчинив ці дверцята, тож усе дозволено. Однак він їх причинить, щойно я почну викликати свідків. Пощастить, якщо нам вдасться внести в протокол із сотню слів.

У священика не сплачені податки в іншому штаті. Він не знає, що мені про це відомо, тож порозважаємось під час перехресного допиту. Не тому, що це матиме значення — не матиме. Ці присяжні вже готові. Ґарді — монстр, якому пряма дорога до пекла. Їхня справа — пришвидшити цей рух.

Він нахиляється, щоб прошепотіти:

— Пане Руд, присягаюся, я ніколи не був у церкві.

Я киваю і посміхаюся, бо це все, що я можу зробити. Адвокат захисту не може завжди вірити своїм клієнтам, та коли Ґарді каже, що ніколи не був у церкві, я йому вірю.

Священик має норов, і мені скоро вдається його розізлити. Я використовую несплачені податки, щоб добряче роздратувати його, і він на це ведеться. Я доводжу його до суперечки про Святе Письмо, Трійцю, кінець світу, говоріння «незнайомими» мовами, забави зі зміями, вживання отрути і поширеність сатаністських культів поблизу Міло. Гувер виголошує протести, і Кауфман їх задовольняє. Якоїсь миті набожний розчервонілий священик заплющує очі й підносить руки високо над головою. Я красномовно завмираю, зіщулююсь і дивлюсь на стелю так, ніби з неї випливає вогняна куля. Тоді він оголошує мене атеїстом і каже, що мені місце у пеклі.

— Хіба ви маєте повноваження відправляти людей до пекла? — огризаюсь я.

— Бог каже мені, що ваше місце у пеклі.

— То дайте Йому мікрофон, щоб усі почули.

Двох присяжних це смішить. Кауфману вривається терпець. Він стукає молотком і оголошує обідню перерву. Ми весь ранок згаяли на цього нікчемного лицемірного виродка і його брехливі свідчення, але він не перший місцевий мешканець, який вклинився в слухання. У містечку просто повно типів, які прагнуть стати героями.

4.

Обідня перерва — справжнє задоволення. Через небезпеку виходити з будівлі суду, навіть із судової зали, ми з Ґарді з’їдаємо сендвічі просто за столом захисту. Присяжним приносять такі самі коробки з ланчем. Приносять шістнадцять коробок, перемішують їх, навмання вибирають дві для нас, а решту відносять в кабінет присяжних. Це була моя ідея, бо я не хотів би бути отруєним. Ґарді не переймається: він просто зголоднів. Він каже, що можна собі уявити, яка їжа у в’язниці і що він не довіряє охоронцям. Там Ґарді нічого не їсть, тож, оскільки він тримається тільки на цих ланчах, я запитав у судді Кауфмана, чи не міг би округ розкошелитися і видавати малому по два «гумових» сендвічі з куркою, додаткову порцію смаженої картоплі і маринований огірок. Інакше кажучи, по дві коробки з ланчем замість однієї. Відхилено.

Отож Ґарді дістається половина мого сендвіча і всі мої овочі. Не був би я таким голодним — віддав би йому всю коробку з цією лайняною їжею.

Напарник приходить і знову йде на увесь день. Він боїться надовго лишати наш фургон на одному місці, з огляду на високу ймовірність отримати порізані шини і побиті вікна. А ще в нього є деякі обов’язки, і один з них — час від часу зустрічатися зі Слоном.

У подібних випадках, коли я потрапляю на поле бою у маленькому містечку, яке вже склало свою думку і вже готове убити одного зі своїх мешканців за якийсь огидний злочин, потрібен певний час на пошук контакту. Таким контактом зазвичай є інший адвокат, місцевий, який також захищає звинувачених у кримінальних злочинах і щотижня чубиться з поліцейськими і прокурорами. Такий контакт зринає рано чи пізно, потайки, боячись бути викритим у зраді. Він знає правду або щось близьке до неї. Він знайомий із гравцями — поганими акторами, а часом і хорошими. Оскільки його виживання залежить від підтримання стосунків з копами, службовцями суду і помічниками прокурора, систему він знає.

У справі Ґарді таким моїм союзником став Джиммі Бресап. Ми його називаємо Слоном. Я ніколи з ним не бачився. Він діє через Напарника, і зустрічаються вони в доволі дивних місцях. Напарник каже, що йому близько шістдесяти, у нього довге поріділе сиве волосся, кепський одяг, гучна і лайлива мова, жорстка вдача і він небайдужий до випивки. «Я у старості?» — перепитав я. «Не зовсім», — отака стримана відповідь. При всій хвалькуватості і гучних словах Слон боїться надто зближуватися із захисниками Ґарді.

Слон каже, що Гувер зі своєю ватагою вже знають, що вони взяли не того хлопця, але вони так багато вклали, що не можуть зупинитися і визнати власні помилки. Каже, з найпершого дня ходили чутки про справжнього вбивцю.