Ерік-Емманюель Шмітт - Готель між двох світів

збираєтеся записати мене? Хіба не будете переконувати в істинності отієї старої казки про рай та пекло, про зважування душ та про Судний день? Я відкидаю всі ваші присуди, чуєте? Я помер! Хіба цього не досить?

Доктор С. Ви помиляєтесь. (Спокійно.) По-перше, я — доктор. По-друге, ви — не мертвий.

Жульєн (здригається). Себто як?!

Доктор С. А отак.

Жульєн (із хворобливою радістю). Я так і знав! Я ж знав! О Господи Боже! (Боксує з невидимим супротивником.) Я живий! Я живий!

Зненацька в нього виникає відчуття, ніби йому лише двадцять років.

Доктор С. (із цікавістю спостерігає за ним). Цього я теж не казала.

Жульєн. Чого саме?

Доктор С. Що ви живий.

Та Жульєн струшує головою, ніби не хоче нічого чути.

Жульєн. Гей, слухайте, я навіть не намагатимуся збагнути, що тут відбувається! Я ж на ногах, чи не так? Отже, я можу йти?

Доктор С. Це не від вас залежить.

Жульєн. Станете мені на заваді?

Доктор С. (лагідно). Хто, я? Ні, не я.

Жульєн. Слухайте сюди, Докторе Як-вас-там: мені важко второпати, як я потрапив до цього вашого шпиталю, і, певна річ, я міг заснути за кермом, врізатись у дерево і знепритомніти — а тим часом мене перевезли сюди. Проте зараз я почуваюся добре, не маю потреби у вас, тож можу розкланятися — гуд бай! (З силою тисне на кнопку ліфта.) І скажіть цьому клятому ліфтові поквапитись!

Доктор С. Ви починаєте знову? Спочатку ліфт, потім сходи — яких насправді немає, — а згодом і вікна, які не б’ються?

Доктор С. жестом підкликає своїх помічників — служників у білому. Вони з’являються у входах до двох коридорів, заважаючи Жульєнові кинутися до одного з них. Тоді Доктор С. жестом показує йому заспокоїтись.

Жульєн. Це ж повне безглуздя! Я що, в тюрмі?!

Доктор С. Ви в небезпеці, Жульєне, у серйозній небезпеці. І ми мусимо поговорити. Тоді ви зрозумієте.

Вона жестом відсилає служників углиб кімнати. Вони відсувають частину стіни — і з’являється великий екран ніби над невидимою панеллю керування.

Доктор С. Менше ніж годину тому ваше авто, яке мчало зі швидкістю понад двісті кілометрів на годину, в’їхало в дерево. Краще вам не знати, в якому стані перебуває автівка, якою ви так пишались. І краще вам не знати про ваш власний стан.

Жульєн. Це нісенітниці!

Доктор С. бере його під руку й підводить до екрану.

Доктор С. «Швидка» доправила вас до приймального відділення шпиталю імені Декарта. Ви непритомний, опухлий, із переламаними ногами та ребрами. Зараз команда фахівців намагається врятувати вам життя. Прогнози не вельми оптимістичні. Лікарі втомлено відсапують, підтримуючи ваше дихання. Вони роблять усе можливе.

Вона показує Жульєнові на екран, де блимає сила-силенна лампочок, а графіки-індикатори підстрибують і падають униз.

Доктор С. Усі пацієнти — чоловіки та жінки, — які лежать у палаті там, на Землі, переживають найскладніші миті свого життя. За ними наглядають лікарі, медсестри та рідні, у хворих уведено різноманітні рурки, системи та електроди. Усі вони — у стані, який ви, люди, називаєте комою. Себто між життям і смертю. Тобто тут.

Вона відводить Жульєна до крісла. Він мовчить, наче причарований.

Доктор С. Саме тут, у «Готелі між двох світів», вам доведеться чекати своєї долі. Тут вас позбавлено болю, від якого ваше тіло страждає там.

Жульєн (його майже вдалося переконати). Я вам не вірю… Хочете переконати мене, що моє тіло деінде?!

Доктор С. Кісточка болить? Ні? Але ж тільки два дні тому у вас був жахливий розтяг, нога спухла — ви й кроку не могли ступити. То як, болить?

Жульєн легко рухає ногою.

Доктор С. Ось бачите! Ваше понівечене тіло, сплетене із плоті й нервів, лежить у реанімації. А ви чекаєте тут.

Жульєн. Чекаю на що?

Доктор С. На вирішення своєї долі. Вас можуть урятувати — і ліфт повезе вас униз, на Землю. А можуть і не впоратись — тоді ліфт повезе вас угору.

Жульєн похитується, мовби його хтось ударив. Він поволі роззирається, приголомшений.

Жульєн. Нагору?

Доктор С. Наразі інформації цілком достатньо.

Жульєн. Що там, нагорі? Смерть?

Доктор С. Те, що ви називаєте смертю.

Жульєн. І більше нічого?

Доктор С. Усунення цього життя. (Після паузи.) У мої обов’язки входить забезпечити вас усією необхідною інформацією для переходу.

Жульєн. На кого ви працюєте?

Доктор С. помічає, як спалахує і відразу гасне лампочка над коридором Ж. Вона поривається йти.

Жульєн. А що означають оці коридори — В і Ж?

Доктор С. Як? Ви й досі не здогадалися? Коридор Ж для жертв — тих, із ким стався нещасний випадок, а коридор В — для волонтерів, себто для самогубців.

Жульєн. Отже, ви помилилися! Мене поселили до коридору В. А я ж не заподіював собі смерті, то був нещасний випадок!

Доктор С. Та невже?

Жульєн. Я не навмисно скерував авто на дерево!

Доктор С. Та невже? (Сердито.) Месьє Порталь, у вашій крові було забагато алкоголю — ви ж уже роками пиячите! Ви пробували й інші наркотики — то м’якші, то жорсткіші, то дорожчі, то дешевші, — проте лише алкоголь забезпечував вам утечу.