Морок Елл - Опера, Морок Елл

Частина друга. Червона машина

Слідчі покинули місце вже злочину пообідді.

Після допиту свідків Налі приєдналася до свого напарника на другій локації, так назвали судмедексперти місце, де наче купа брудного хмизу, один на одному лежали мертві люди.

Молодша слідча не була тендітною дівчинкою, та інсталяція брудної купи з якої стирчали людські кінцівки, ці чорні від багна мертві очі закарбуються у її пам'яті надовго, як і нестерпний сморід.

- Смердить корова, - пояснив напарник коли побачив що Налі затуляє носа рукавом куртки, - Там вона збоку лежить, А ці ще не встигли засмердітися, – показав на купу яку вже потроху почали розтягувати на ноші асистенти.

- Гротескне видовище, - процідила Налі й дістала цигарки. Старалася кинути цю звичку, та певне не сьогодні. Поділилася з Баком.

Пролунав дзвінок на мобільному. Бак увімкнув зв'язок:

- Що!? – Його очі збільшилися, й ще не запалена цигарка випала з рота, - Та не може бути! От гівно! Якщо преса дізнається нам спокою не дадуть. Начальство нас зжере, якщо не знайдемо вбивцю. Матінко рідна! Ото встряли! Чого люди по ночам вдома не сидять? - вимкнув телефон, подивився на свою напарницю наче не знав з якого боку почати розповідати здобуту інформацію.

- Та кажи вже! – вигукнула Налі, - Як є так і кажи.

- Оці усі, бачиш? Як великий провидець я казав що це ве-е-е-елика купа гівна. Отож, зараз вони усі на одну пику, та тут є головний суддя, головний прокурор, директор метало виробничого заводу, якийсь депутат планетарної, трясця ради і начальник особливого відділу столиці. І ще якісь дрібніші начальники. Це я кажу… це повна срака.

- Погоджуюсь, - молодша слідча оцінила нову інформацію, нервово затягнулась цигарковим димом, аж закашлялась. – Якщо з'явиться хоч якась зачіпка нас відсторонять й пошлють розбирати пограбування на космодромі.

- Отже мусимо щось знайти раніше ніж група А, - додав Бак.

- Так, - хитро усміхнулася Налі, я маю зачіпку - червона колісна вінтажна машина з відкидним верхом, приїжджала серед ночі, усі свідки про неї згадували.

- Мовчи, про неї, нікому, - стишив голос Бак, - Маю надію що група Афігенних А трсця слідчих, не почули про ту машину.

- Вони зазвичай шукають серед свідків винного й давлять, - відповіла Налі, - Та цього разу хіба що підлітків які підглядали звинуватять, то буде космічний цирк.

- Перегони починаються, взагалі це було б велике горе. Але такі жертви що хочеться побажати їм пекельного потойбіччя, - Бак взяв тоненьку цигарку з коробки яку тримала у руці напарниця, - Коли ти вже почнеш дорослі цигарки купляти? Цідиш ці дитячі, як школярка. Жерти хочу. Я мушу добре жерти щоб мій мозок працював. Вінтажна машина, це не гвинтик у трюмі вантажного судна, це рідкісна річ. Господаря знайти буде легко.

- Я дала запрос у пошукову систему. Є лише три машини у місті, дві червоні, одна вишукано темно-вишнева.

 - А вишукано темно-вишнева не червона? – усміхнувся Бак.

Бак запропонував своїй напарниці поїсти у маленькому ресторанчику. Це був чи не єдиний ресторан у передмісті столиці. З початком ери літаючих автомобілів, дорожні кафе та ресторани збанкрутілий, цей залишився тільки тому що його господиня створила музей старої техніки, магазин і ресторан де можна було купити й замовити страви з продукції місцевих ферм, виключно природнього походження, не друковані на харчовому принтері. Бак дуже полюбляв той ресторан.

Машини слідчих поліції зупинилися й зависли на парковці. Налі й Бак вийшли з них, обидва вдихнули свіже повітря, після праці на руїнах біля мертвих тіл, свіже повітря було наче щось вишукане, що повертає до життя.

Гоподиня зустріла відвідувачів з усмішкою, обняла Бака.

Сьогодні у ресторані було аж шестеро відвідувачів, вони дивилися новини про резонансне вбивство під час повені, й чекали на нову інформацію.

- Баку, Налі! Мої улюблені клієнти! Маю для вас чудовий пиріг і прекрасне м'ясо, під час повені загинула молода корова, то ж фермер продав мені її свіжу тушу, розрізали на відбивні коли вона ще м’ясо не охололо.

- Дякую за подробиці, - усміхнулася Налі, - Та після цього ранку згадування про корову у мене не викликає апетиту, може яєшню і фрі ваари(місцева картопля).

- Добре дитино. Яєшню і фрі ваари. А тобі що мій любий Баку?

Бак замовив те саме. Налі поринула свій телефон шукала господарів вінтажних машин. Її напарник дивився у вікно. За великим вікно рівнина, зелена нескінченна рівнина.

- Може розповісте мені що там відбулося, я нікому нічого не переповім. – господиня ресторану поставила тарілки з їжею на стіл, й сіла навпроти слідчих.

- Скоро інформація розповсюдиться як пожежа, - відповів старший слідчий альтернативної групи, - Але поки не можемо. А ти вчора вночі що робила?

- А що я підозрювана? – запитала рестораторка і розсміялась, - Маю алібі, один подорожній, люблю його слухати, відомий співак, імені не пам’ятаю, зупинявся купити води, дівчина залишилась у машині, здалося на ній й вбрання не було, але зараз у міських дівчат такі сукні, нічого не ховають. Вона здається була під кайфом. Але головне не він, хоча він зірка, я його, фанатка. Але яка у нього машина! Зараз таких не роблять. А ще старий місцевий п’яниця, ти його знаєш Кірі Доллон, приходив купити пляшку.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍