Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

— Він не зможе забрати її, — сказала Олена з рішучістю в голосі. — Ми не дозволимо.

Маріама поглянула на невістку Олену і не змогла не відчути певного полегшення від її слів, але в глибині серця не могла спокійно ставитися до ситуації. Щось у поведінці Амірана було настільки неочікуваним і неприродним після всіх років мовчання, що це змушувало її сумніватися. Що він насправді хоче? Чи не є його повернення частиною якоїсь більшої гри?

— Я повинна поговорити з Сибіл, — сказала Маріама, її голос став холодним і рішучим. — Ми повинні бути готові.

— Вона не може знати всього, Маріамо. Не дай їй переживати без причини, — застерегла Олена. — Ти знаєш, як важливо тримати сімейні справи в тіні.

Маріама кивнула, розуміючи, що час не чекає. Вона була готова діяти, щоб убезпечити свою доньку, і, якщо потрібно, зробити все, щоб захистити її від можливих небезпек, які Аміран міг принести. Водночас вона не могла не відчувати, що це повернення може бути лише початком чогось більшого, ніж здається на перший погляд.

Поки Маріама збирала свої думки, Олена тихо додала:

— Ми повинні діяти швидко, щоб не дати Амірану шансу на щось більше.

І хоча серце Маріамі билося швидше від хвилювання, вона знала, що їй не можна було дозволити собі страх або сумнів. Вона мала виступити як мати і королева, щоб захистити свою родину.

Тим часом Сибіл, що гуляла в саду, відчувала незрозумілу тривогу. Щось було не так, але вона не могла точно визначити, що саме.

Тим часом у розкішному залі, де проходив вечірній прийом, спадкоємний принц Руслан сидів за столом, уважно спостерігаючи зі зведеним братом, принцом Ісламом — молодший син Ібрагіма та його третьої дружини Кессем виглядав задумливо і сумно. Він спостерігав за дівчиною катарського походження з багатої родини, яка спілкувалася з подругами, не звертаючи уваги на його погляд.

Руслан, котрий також відчував важкість у серці, помітив, як Іслам уважно стежить за дівчиною. Його інтуїція не підвела — в цей момент він зрозумів, що молодший брат зацікавлений у цій дівчині, але через свою скромність або невпевненість не наважується підійти до неї.

— Іслам, — сказав Руслан, м’яко, але вперто, — Чому б тобі не поговорити з нею?

Іслам, трохи збентежений, зітхнув і похитав головою: 

— Я не впевнений, мій брате. Вона може й не захоче зі мною розмовляти. Вона з іншого кола, в неї, мабуть, інші пріоритети.

Руслан, котрий розумів, як важко буває відкритися в таких обставинах, знову подивився на Іслама з розумінням і м’яким переконливим тоном сказав:

— Ти ніколи не дізнаєшся, якщо не спробуєш. В кінці кінців, навіть якщо вона не відповість взаємністю, ти хоча б не будеш шкодувати, що не зробив цей крок.

Іслам, трохи поміркувавши, кивнув і встав. Він вирушив до дівчини, хоча в його погляді можна було побачити хвилювання, але Руслан був упевнений, що ця розмова допоможе йому навчитися відкриватися і виражати свої почуття.

Кілька хвилин потому Іслам повернувся, його обличчя просвітлішало. Він підійшов до Руслану з легкою посмішкою і сказав:

— Я поговорив з нею. Це не так страшно, як я думав. Вона виявилась дуже приємною і доброю. Мені здається, я все ж зробив правильний крок.

Руслан відчув гордість за брата і посміхнувся у відповідь. Він знав, що Іслам зробив важливий крок для себе, і це могло стати початком чогось прекрасного. Можливо, саме такі моменти вчать нас бути сміливими та відкритими до нових можливостей, навіть якщо ти народився в світі, повному обов'язків та очікувань.

Його Королівська Величність Сподкоємний Принц Руслан ібн Ібрагім ібн Анвар ібн Хасім аль-Шаф — це молодий чоловік, чия зовнішність втілює елегантність і благородство його королівського походження. Його риси обличчя чіткі, з витонченими лініями, що створює враження м'якої, але одночасно рішучої індивідуальності. У нього прямий ніс і дещо виразний підборідок, що надає його обличчю аристократичну гармонію.

Його очі — карі, глибокі й спокійні, ніби вони можуть проникнути в душу кожного, хто погляне в них. Ці очі відображають його внутрішню стриманість, а також ті приховані переживання, які він часто ховає під зовнішньою суворістю, має темне, кучеряве волосся, яке йому часто підстригають так, щоб виглядало акуратно, але не надто вишукано, що підкреслює його стиль скромної, але витонченої королівської особи. Його волосся падає на лоб, надаючи його зовнішності молодіжний і свіжий вигляд. 

Його фізична форма — струнка і підтягнута, хоча він і не схильний до зайвої демонстрації сили, віддаючи перевагу проявам своєї рішучості та інтелекту. Він високий, і його осанка завжди пряма, що підкреслює його статус і виховання.

Руслан не любить надто яскраві або викликаючі наряди. Його стиль — це поєднання витонченої елегантності з мінімалізмом, що робить його образ стриманим, але виразним. Він надає перевагу носити одяг темних, спокійних відтінків, часто з легким акцентом на деталі, такі як дорогі запонки або кільця з символами, які мають значення для його родини та країни.

Загалом, Руслан — це принц, чия зовнішність ідеально відповідає його статусу: він не демонструє свою владу, але в той же час випромінює внутрішню силу й упевненість, які помітні всім, хто його оточує.

Руслан, озираючись на свою родину, знову відчув порожнечу всередині. Його життя було сповнене розкоші, влади та престижу, але все це іноді здавалося не таким важливим. Він почав замислюватися, може, йому варто спробувати пожити серед звичайних людей, щоб відчути, що значить бути людиною, а не просто спадкоємцем трону. Можливо, таким чином він нарешті покаже свою справжню душу, а не лише титули та багатства, з якими його пов'язують усі навколо.

Руслан був сповнений рішучості знайти шлях, який дозволить йому бути справжнім собою, і, можливо, колись зустріти свою любов, не пов’язану з його статусом чи очікуваннями.

Веселий сміх, музика і запашні аромати з кухні створювали атмосферу свята, але серце Маріама билося в тривожному ритмі.

— Що з тобою, мамо? — запитала Сибіл, підійшовши з натхненням. Вона не могла не помітити зміну в настрої матері. — Тобі потрібно трохи відпочити, — додала з усмішкою.

— Ні, дорогенька, все в порядку, — відповіла Маріама, намагаючись видати відверту радість. — Просто багато справ, все повинно бути ідеально!