Дмитро Грузінський - "Українське будення 22-24", Дмитро Грузінський

Як же допекли дороги,
Їх відсутність рве нутро,
Кожен день нова рельєфність,
Точних карт нема давно.
Не запам’ятать фарватер,
Може хижий екскаватор
Робить ями ті вночі?
Ловим їх, б’ємо колеса,
Хоть ти плач і хоч кричи.
Ще й за рік до ZVO
Нам зламали, як на зло,
Всі мости через річки,
Щоб жінкам і ухилянтам
До Європи не втекти.
Для «монгольської» ж Орди
Збудували автобани —
Це дурдом, як не крути…
І не треба в цім винити
Війни, сніг, метеорити,
Так було завжди, лиш гірше
З кожним роком, навіть швидше.
Наче десь там щось і роблять,
Грошей тьма комусь летить,
Але нас це не обходить,
Нам, на решті територій,
Шлях хороший не грозить.
Хіба той, що будував,
Ходив пішки чи літав?
На дорогах «заробивши»,
Свій Бугатті не вбивав?
І оця незрозумілість
Бісить всіх: «Чиновник! Гей!
Та коли ж воно настане?»
Все, от, не як у людей…
* * *
Хутко – в «Таврію» міністрів,
З президентом за кермом,
І відвідати Р10 —
Перекинутись гуртом.

21:45–23:25        01.02.2024