Дмитро Грузінський - "Українське будення 22-24", Дмитро Грузінський

Поетичні памфлети про українське життя і все, що пережите самим автором: про відомих особистостей і мову, море і автошляхи, напуття громадянам та «керівникам» країни тощо. Ліричні вірші про самотність, вічні пошуки і планетарні сили, а також гімн післявоєнної України – для чутливих, розумних та чуйних людей. Завдяки відомому сучасному українському карикатуристу Андрію Петренку автору вдалося повніше розкрити читачеві свої літературні задуми. Яскраві дотепні малюнки додали смаку сумним, але влучним виразам та образам. Також означено час та дату створення кожного твору для чіткого розуміння особливостей творчого процесу. А буденні теми нашого сьогодення створили неологізм – «будення». Занурюйтесь у стислий, концентрований опис сучасності для позитивних цинічних інтелектуалів.

No fire

У Свиней горіла хата,
Грошей було малувато,
Щоб пожежу загасити,
Треба в когось попросити.
А грошей не вистачало,
Бо всі Свині дома крали,
Кожен головний кабан
Думав, що назавжди пан.
Ненаситно
У два горла їв,
Ще й підтягував кумів
До корита головного,
Найогидніших з кнурів.
Хоч Свиней застерігали,
З неба ж видно все Орланам,
Що вогонь уже летить
Від Ведмедя, все димить
Під парканом у Свині,
Та вона волала: «НІ»,
Бо нема передумов,
Навіть назбирати дров
Треба до травневих днів,
Щоб підсмажить жолудів,
І тримати осторонь
Все, чим гаситься вогонь.
Та сараї запалали,
Як птахи й попереджали.
Сміливіші вже юрбою
Заливають все водою,
Хоч горять, воняє салом,
Свині сильні, їх немало.
Хто не вірив у пожежу, –
Вогнеборницьку одежу
Стали гордо одягати
І в сусідів вимагати
Все, що треба їм надати,
Бо згорять і їхні хати,
Як не стримають стихію
У своєму дворі Свині.
Хто відро, хто води пляшку,
Вогнегасники, баклажки…
Хто чим може на Селі
Нашій головній Свині
Стали всім допомагати,
Та в порядку щоб тримати
Весь пожежний інвентар,
Дав Орлан Білоголовий
Свій напутній коментар:
«Прибирайте із хлівів
Ненажерливих чортів,
Що жирують серед вас,
Хоч вогонь іще не згас,
Наживаються на всьому
Свинорили невгамовні,
Ще й шушукають сусідськи
Із Ведмедем, що по-свинськи
Підпалив усе в окрузі,
Розмовляють наче друзі,
Поки гасять всі багаття,
І єднаються як браття,
Бо на згарищі в труні
Не врятують гроші, ні!
А інакше самотужки…»
А в Свиней – діряві кружки
Прогнили за всі роки
У багнюці, навіки.
В вогнегасниках – лиш пил,
Воду смокчуть п’ять – шість рил,
Як не в себе заливають,
Бо погано Світ цей знають —
Скотобійня всіх рівняє,
В гаманцях не залишає
Ні води, ні жолудів.
Розпитали б у дідів…
Та спокійний старший Свин,
Хоч горить у нього тин,
Він нічого не міняє,
Просто у трагічність грає.
От така от зараз роль:
Незмінна свита і король.
Ще й не кращого ґатунку,
Їх турбують лише шлунки.
Там зібрались лише «свині»,
Більшість Свиней в тому винні.
От тепер‑то будуть знати,
Як з балету обирати
У пожежники собі артистів
І других «спеціалістів».
* * *
Зараз є лише надія,
Вогнеборці що є сильні,
Хоч обпечені вже всі,
Та незламні і прямі,
З іклами, як вепри дикі,
Хай повернуться усі!
От тоді‑то, може, вийде
Стати центром у Селі…

17:00–21:30     24.12.2023

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍