Степан Босий - Козаччина, Степан Босий

Після Мазепи: Руйнування національної автономії та нові гетьмани

 

Наслідки Полтавської битви: Україна під повним контролем Москви

Полтавська битва стала поворотним моментом не тільки для Мазепи, але й для всієї України. Після поразки шведів та падіння Мазепи, Московія укріпила своє панування над Україною. Гетьманщина, хоча й формально зберігала свій статус, стала фактично частиною Російської імперії.

Після зради Мазепи Москва почала посилювати репресії на території України. Багато з козацької старшини, яка підтримувала Мазепу, було заарештовано або вислано на Сибір. Це була ціла епоха змін, коли українське населення опинилося під гнітом нової політики московських правителів.

Москва вирішила призначити нового гетьмана, який мав би бути вірним цареві та контролювати козаків. Так на пост гетьмана Лівобережної України був обраний Данило Апостол, але навіть його політичні маневри були обмежені умовами, які ставила Москва.

Гетьман Данило Апостол: Покірність та боротьба за автономію

Данило Апостол був гетьманом з 1727 року після Мазепи, але його правління було пов’язане з серйозними обмеженнями. Апостол намагався зберегти автономію Гетьманщини, але його політика була сильно обмежена тиском з боку московського уряду. Втім, він намагався врятувати залишки козацької влади.

У своїх виступах Апостол часто наголошував на необхідності збереження козацьких традицій:

— "Ми повинні пам’ятати, що ми — козаки, і наш обов’язок — захищати свою землю. Але не забудьмо, що Московія є потужною силою, і ми повинні знайти спосіб працювати з нею, а не проти неї."

Але його спроби вести незалежну політику зіткнулися з постійним опором з боку московських чиновників. Московія продовжувала втручатися у внутрішні справи Гетьманщини, намагаючись позбавити Україну будь-якої політичної свободи.

У результаті, незважаючи на всі зусилля, політика Апостола не змогла зупинити згортання автономії, і навіть найбільш лояльні до Москви козаки почали відчувати, що втрачають власну ідентичність та свободу.

Коломацькі статті 1728 року: Відновлення підконтрольності Москви

Одним із найбільш значущих актів московського уряду, що підкріплював його контроль над Україною, стали Коломацькі статті, підписані у 1728 році. Ці статті обмежили автономію Гетьманщини, надаючи Москві ще більше контролю над військовими, економічними та політичними питаннями.

Згідно з Коломацькими статтями, козацькі полки були обмежені у своїй чисельності та можливостях дії. Також Москві надавалася право контролювати гетьманів, а українські справи все більше ставали залежними від рішень російського імператора.

Ці статті стали ще одним кроком до остаточного знищення незалежності України. Багато істориків вважають їх початком кінця козацької автономії.

— "Ми не будемо вільними. Вся наша земля — під гнітом чужої влади. Тепер ми повинні пристосуватися до того, що нам залишили." — ці слова часто повторював Данило Апостол, коли розмірковував про політичну ситуацію в Україні.

Гетьман Кирило Розумовський: Під владою Росії

Після смерті Данила Апостола в 1734 році новим гетьманом був обраний Кирило Розумовський. Він був останнім гетьманом Лівобережної України та залишався на посаді до 1750 року. Розумовський, хоча й був обраний на високій посаді, мав мало реальної влади і був фактично під контролем Москви.

Як гетьман, Розумовський не міг впливати на ключові політичні рішення, які приймала російська імператриця Єлизавета. Він був змушений працювати на підтримку імперських інтересів. Водночас, за час його правління, Україна знову опинилася під ще більшим московським контролем.

— "Ми лише символічно маємо владу. Україна давно стала частиною імперії, і ми нічого не можемо змінити." — ці слова відображали погляди Розумовського на свою роль у зростаючій імперії.

Глухівський трактат 1754 року: Остаточний крок до руйнування автономії

У 1754 році був підписаний Глухівський трактат, який остаточно закріпив повний контроль Москви над Україною. Цей акт фактично скасував усі залишки автономії Гетьманщини, встановивши жорсткий моніторинг з боку Росії за внутрішніми справами України.

З того часу гетьман став лише формальною фігурою, а реальна влада переходила до московських представників. Україна опинилася під фактичним контролем Російської імперії, і навіть козацький устрій не міг зупинити цей процес.

Політичні та соціальні наслідки для України

Згортання автономії, знищення козацької державності, посилене соціальне і економічне обмеження — всі ці фактори вплинули на розвиток України протягом наступних десятиліть. Українці почали відчувати, що їхня національна ідентичність потроху стирається, а козацькі традиції й органи влади поступово забувалися.

— "Ми вже не є господарями на своїй землі. Ми стали частиною великої імперії, і хоча в нас залишилися наші звичаї, наші права — все це нічого не варте під великим гнітом Москви."
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍