Степан Босий - Козаччина, Степан Босий

Гетьмани після Хмельницького: Україна під московським ярмом

Гетьмани після Хмельницького: Україна під московським ярмом

Павло Тетеря та початок московської залежності

Після зречення Юрія Хмельницького та поразки його спроби відновити гетьманську владу, на сцену вийшов новий гетьман — Павло Тетеря. Він став гетьманом Лівобережної України в 1663 році, однак його правління було непостійним і сповнене політичних колізій.

Тетеря не мав значної підтримки серед козаків, і швидко відчув на собі вплив Москви. Головним завданням нового гетьмана було примирення з московським урядом, адже країна вже майже повністю потрапила в орбіту московського впливу. У спробах зберегти автономію, Тетеря постійно балансував між Москвою та Польщею.

— "Ми не можемо боротися з Москвою, але не будемо також підкорятися без боротьби. Моя мета — зберегти нашу свободу на умовах, що вони нам дозволяють." — сказав Тетеря під час однієї з нарад старшини.

Але московське втручання в усі сфери життя України ставало дедалі помітнішим. Москва почала призначати своїх представників до органів влади, а право самостійно укладати міжнародні угоди з Польщею чи Туреччиною було значно обмежено.

Похід до Батурина: Чергова спроба повстання

Попри усі зусилля Тетері, Лівобережна Україна опинилася під гнітом московської політики. Під його правлінням почалися численні повстання козаків, які прагнули повернути собі більшу незалежність. Козаки почали виступати проти його політики, сприймаючи Тетерю як маріонетку Москви.

Під час одного з таких повстань в 1665 році відбулася битва за Батурин. Повстанці, на чолі з колишнім прихильником Хмельницького — Дем'яном Многогрішним, захопили місто, намагаючись встановити власну владу. Тетеря, сприймаючи це як акт зради, звернувся до московських військ по допомогу.

— "Це не просто спроба відновити гетьманську владу. Це спроба зберегти Україну, яку ми всі любимо, вільною від зовнішніх поневолень." — заявив Многогрішний своїм підлеглим перед початком бою.

Москва, розуміючи загрозу для своєї влади в Україні, оперативно відправила військо, щоб придушити повстання. Батурин був знову під контролем Тетері, але його правління стало менш стабільним.

Розкол між Лівобережною та Правобережною Україною

У цей період Україна ще більше розділилася на дві частини. Лівобережна частина, знову під московським контролем, була слабко незалежною, а Правобережна залишалась під польським контролем, де знову почала підніматися боротьба за козацьку автономію. Боротьба за землю, національну ідентичність та свободу тривала.

Відносини між Лівобережною та Правобережною Україною стали більш напруженими. Гетьман Лівобережжя, Тетеря, намагався зберегти мир з Москвою, але не міг не помічати, що багато козаків на Правобережжі прагнули відновити союз з Польщею або навіть шукали підтримки в Туреччині.

Тетеря намагався підписати угоди з поляками для забезпечення мирного співіснування між двома частинами України, але це викликало обурення у московських представників.

— "Ми маємо утримувати мир, але чи маємо право насправді діяти, коли чужі інтереси домінують?" — запитував Тетеря у своїх соратників під час однієї з дискусій.

Війна з Московією і смерть Тетері

З часом відносини між Тетерею і московським урядом стали ще напруженішими. Московія вимагала, щоб гетьман Лівобережної України зміцнив контроль над усією територією, однак Тетеря вже не міг втримати ситуацію в своїх руках. Його спроби зберегти незалежність призвели до нових конфліктів, а з 1667 року, коли Московія отримала ще більше прав на території України, стало зрозуміло, що автономія України фактично зникала.

Тетеря намагався підняти народне повстання, щоб боротися за права українців, але, на жаль, війна виявилася для нього невдалою. У 1668 році його було арештовано московськими військами, і він загинув у московському полоні.

— "Моя смерть буде початком боротьби, яку ми з вами ще не завершили." — ці слова Тетеря стали його останнім заповітом.

Наслідки для України: Початок нових змін

Після смерті Тетері, Україна потрапила під повний контроль Московії. Наступні гетьмани були лише фігурами, які обиралися Москвою. Гетьманщина втратила будь-яку реальну політичну незалежність. Москва стала єдиним політичним центром, і навіть козацьке військо стало частиною імперської армії.

Попри це, боротьба за незалежність не припинилася. Українські козаки продовжували свою боротьбу на різних рівнях, але вже не могли набути такої сили, яку мала Україна в часи Хмельницького. Політична ситуація в країні ставала все складнішою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍