Мора Мюррей - Шепіт забутих доріг, Мора Мюррей

Уже почало вечоріти. Стало холодно і страшно. Бабуся покарала за те, що Світланка в лісі шуміла, співала. Дядя Вася, напевно, вже відремонтував телевізор, і бабуся дивиться новини, стисла губи, говорити не хоче.Нічого, бабуся не може довго сердитись, і скоро прийде за онучкою. 

Ось вона змайструвала з гілок схованку, не таку надійну як на картинках в книжечці, але Світланці зійде. А у схованці навіть поклала печиво для онуки! Хоч воно і було сухуватим, але Світланка з задоволенням поїла. І все ж дуже сумно, образливо що її так покарала бабуся. Більше ніколи Світланка не буде пустувати, завжди буде слухатися.

Поплакала, лягла, обняла себе за ніжки і заснула, хоч як холодно і страшно було.

А вранці знову почула як її кличе бабуся!

— Світланко!

Взяла залишки печива, і побігла на звуки бабусиного голосу. Ось наче і сама бабуся, рукою махає. 

— Я тут, бабусю!

І тут раптом один чобіток загруз в якомусь мокрому місці. Ногу витягти змогла, а от чобіток -  ні, навіть обома руками не вийшло. І тут, з кишені висипалось печиво. Світланка придивилась, а то зовсім не печиво, а обгризені шишки! І бабусі зовсім не чути, ні голосу, ні шелесту.

Тільки жаби квакають.

Здавалося, ось тільки тут бабуся стояла, рукою Світланці махала. А тепер нікого, навіть трава на тому місці не прим’ята.

А може, і не було ніякої бабусі, не могла вона Світланку в ліс завести і саму залишити, навіть якби дуже сильно розсердилась. Та і голос був чужим, хтось чужий її сюди привів!

І тут Світланка захотіла крикнути, а не може, голосу зовсім немає. У вухах зашуміло, і нічого більше не було чути.

* * *

Майже після трьох діб пошукової операції п’ятирічна Світлана Ч. була знайдена живою в лісі приблизно в двох кілометрах від дому. Дівчинку знайшли волонтери, які разом з поліцією і рятувальниками прочісували ліс метр за метром. Дівчинка сиділа серед болота, пила болотну воду і плакала. Світлана відгукнулася на жіночий голос, однак не змогла йти самостійно через виснаження.

Дитина зникла тринадцятого серпня з часного сектору. Імовірно вона сама пішла в ліс вслід за бабусею. Зараз життю дитини нічого не загрожує.

Експерт з лісової нечисті зі сміхотворним ім’ям, в яке я навіть не стала вчитуватись, на повному серйозі заявляв, що не можна ходити до лісу без оберегу із полину. Також треба було не відгукуватись на поклик, адже це був характерний прояв лісової відьми, або навіть мавки. Коротше кажучи дівчинка все робила неправильно, і лише чудо дозволило їй зустріти світанок. 

Думка “експерта” мене надзвичайно повеселила, але чомусь над самою розповіддю я на якийсь час задумалася. Як би вчинила я, якби опинилась на її місці? Як взагалі можна зробити все правильно, якщо правил не знаєш?