Анатолій Привітний - Роботи Демонстрація сили, Анатолій Привітний

Спочатку все пройшло дуже добре, нано зонди проникли в гірничо-збагачувальний комплекс гусидів, до речі, дуже розумних і жорстоких чотирипалих гуманоїдів. Інформацію зонди видавали справно. Підрахувавши обсяги накопиченого палива, місткість вантажного гусидського корабля та вирахувавши приблизний час прибуття вантажівки, генеральний штаб дав старт початку військової операції.

Операція йшла за планом. Автоматика захисного купола, обрахувавши чотири мікроскопічні модулі, що спускаються, невеликою загрозою, не стала включати захисний екран. Модулі, космічними метеоритами розсікаючи щільне повітря, приземлились в заданій точці. Але у нашого модуля внаслідок перегріву збилася посадкова комп'ютерна програма. І його віднесло на кілька кілометрів у бік від місця розрахункового приземлення. І тут почався жах. Ніби всі гусидські війська напали на десантників, що висипалися, з модуля. Частина піхотинців не встигла покинути модуль, як у нього врізалися кілька ракет. Величезний вибух і базовий модуль пошкоджено, назад дороги немає. І піхотинці з розлюченістю билися. Організувавши кругову оборону навколо модуля вони відстрілюватися з імпульсних гвинтівок. Язики вогню феєрверком спалахували над місцем сутички. Гусиди півколом оточили піхотинців і методично іх знищували. З якогось моменту бій з вогнепальної зброї переріс у рукопашну. У піхоти закінчився боєзапас. На полі бою почалася мовчазна різанина, що порушувалася зойками вмираючих з того чи іншого боку. Але гусидів було більше і сили піхоти танули.

- Мішель ззаду, - прокричав голос з навушника. Великий піхотинець гусид уже витягнув свій кривий клинок, і з усмішкою великого рота збирався перерізати мені горло. Але Жорж Міліган мене попередив своєчасно. Посмішка піхотинця згасла. Переді мною стояло тіло, з діркою завбільшки з кулак. Я викинув розряджений імпульсник, що став непотрібним. Озирнувшись на всі боки, я побачив Жоржа, він відбивавсь прикладом від трьох піхотинців. Вони демонстративно залишили свою вогнепальну зброю, і мечами збиралися зарубати Жоржа. Він ще досить жваво розмахував прикладом своєї зброї, але було видно, сили його покидали

Схопивши кривий меч гусида, я кинувся до м'ясорубки. Гусиди були чудовими воїнами, і як справжні воїни не любили вогнепальної зброї. Сутичка на мечах була їх життям. Вони все забували аби тільки зарізати свою жертву власноруч.

- Жорж протримайся секунду я йду, - голова Жоржа не якусь мить повернулася в мій бік.

Але мені на переріз кинулися два піхотинці. Підбігли вони до мене з двох боків, виписуючи своїми мечами вісімки, траєкторії руху мечем проходили так, що їх було неможливо дістати. Декілька спроб прошити захист закінчилися лише дзвоном металу. Чудові фехтувальники. Я почав відступати. Мечі, виблискуючи і розсікаючи повітря, наближалися. А на мені ще важкий піхотний бронекостюм. Підсилювачі м'язів хоч і працювали, але швидкість руху була не та. І я на мить відступив. Поки гусиди розмірковували, чому дичина почала від них тікати я встиг скинути з себе броньоване лушпиння, залишившись тільки в кевлатоновому костюмі, що облягав тіло. Побачивши мілутіанина без захисного спецодягу, довгоногого і худого, вони розреготалися і знову кинулися на мене бажаючи якнайшвидше розібратися з дохляком. Однак вони глибоко помилялися, думаючи що, залишившись без броне-костюму, мілутіанин беззахисний.

Клинки знову віялом закружляли переді мною. Вибравши момент, я нахилився з наміром підрізати ноги піхотинцю. Віяло опустилося, захищаючи ноги. Кинувши їм під ноги меч, я підстрибнув і опинився за спиною гусида. Дзвін меча досяг моїх вух, коли голова піхотинця неприродно повернулася на сто вісімдесят градусів. Наступної миті новий меч уже був у мене в руках. Другого оторопілого піхотинця, зарізати вже не мало особливих труднощів. Зробивши кілька обманних рухів, клинок проткнув піхотинцю ногу. Кров під тиском бризнула назовні. Наступний удар припав йому в ліве плече. Меч повис у паралізованій руці. Піхотинець приготувався померти. Він не боявся, він просто стояв і дивився у вічі. Але я не м'ясник. Залишивши пораненого піхотинця, я кинувся до Жоржа.

Окрилений першим успіхом я налетів на ворога як шуліка. Знову підстрибнувши в повітря, я почав крутити віяло над головою піхотинця. Вони до цього не були готові. Декілька незграбних захисних постановок не вберегли гусида. Голова, розкроєна надвоє, показала, що в маленькому локальному місці в бою настав перелом. Двоє інших, вважаючи Жоржа вже не здатним чинити опір, кинулися на мене. І зробили помилку. Міліган повторив мій приклад, вмить скинув із себе броню вихопив у мертвого меч і миттю насадив на нього одного з нападників. Тому, що залишився, я відрізав руку, що тримала зброю.

- Добий, - Міліган ткнув, мечем у пораненого піхотинця.

- Ні, хай живе.

- Як знаєш, вони б нас живими не лишили.

- Я знаю.

У нашому секторі встановилося тимчасове затишшя. Ми оглянули поле бою. Вдалині група мілутіан відбивалася від гусидів, що насідали. Навколо модуля і по всьому периметру в діаметрі кількох сотень метрів лежали мертві та поранені піхотинці з обох сторін. Живі гусиди бродили полем бою і діловито відрізали голови піхотинцям імперії. Нас поки що не помічали. Густі невисокі кущі приховували наше місце знаходження. Як не дивно гусиди які бродили полем бою не поспішали на допомогу своїм товаришам, мабуть вважаючи, добити мілутіан що слабо опираються, зуміють і десяток вояк виблискуючи своїми мечами.

- Треба їм допомогти і змиватись у ліс. Без скафандрів вони нас не наздоженуть, - прошепотів я в переговорний пристрій. У запалі бою страху не було, але зараз ховаючись за кущами, він починав сталевою хваткою стискати волю.