Юлія Майр - У серці пожеж, Юлія Майр

- Ходімо, - прошепотів служниця, змушуючи Мелісу покинути їдальню. - Знаю , що тобі цікаво, але господарі не люблять коли на них витріщаються. 

- Розумію, більше так не буду, - зітхнула Меліса, повертаючись до кухні. 

 Спостерігаючи за синами Кадела вона не могла позбутися ядучої цікавості, перемішаною з гірким відчуттям, що нагадувало скалку в серці. Це були сини її батька, її брати. А вона подавала їм вечерю. 

 Меліса змусила себе заплющити очі і пригадати Зелений гай, родину Мельників, Марка. Це була її справжня сім'я, її дім, а в їдальні, за широким столом лишилися чистокровні дали. 

 Глибоко видихнувши, вона рушила далі коридором, аж раптом почула різке гупання дверей. Меліса не втрималась від цікавості і озирнулася. Спочатку вона думала, що побачила батька. Але за мить зрозуміла, що цей чоловік дрібніший за статурою. Чорні зміїні очі вп'ялися у неї недоброзичливим поглядом. 

- Добридень, шановний дале, - пробелькотіла вона із запізненням.

 Чоловік байдуже відвернувся і рушив до вітальні, знімаючи на ходу свій чорний камзол із золотим гербом. 

 "Ейнар Кадел. Третій син, позашлюбна дитина, - пролунав у думках голос Маркуса: До повноліття виховувався разом із сином володаря клану. Знаючи, що не отримає спадок і титул, почав працювати секретарем, а нещодавно досяг звання посла і заручився з дочкою найбагатшого дала у клані. Щасливчик". 

 Меліса стала у коридорі мов вкопана. Здавалося, що вона досі відчуває холодний вітерець, що проник у будинок, коли Ейнар відчинив двері. 

 Навряд чи йому варто було заздрити. Але Меліса не могла позбутися нав'язливих думок. Його матір - дальї, тож він сидить за столом з усіма дітьми Кадела. Її матір - людина, тож вона - присуджує їм. 

 Пальці самі потягнулися до кишені, де був захований подарунок Марка - прикраса для волосся, сплетіння бусин і червоних стрічок. Це була єдина річ, що пов'язувала її з попереднім життям. Меліса додала до неї дві украдених стрічки зі свята богині Мелес. Такою була її доля - красти те, що іншим належало просто так. Тож вона крастиме знову. Але цього разу украде їхній спокій.