Лія Серебро - День падіння з висоти., Лія Серебро

5

-Не боїшся? - коротко поцікавився він.

-Ти не страшний... - моментально зреагувала я.

-А ти смілива... - усміхнувшись, зазначив він.

-Я чимось ризикую? - уточнила я й одразу ж напружилася, бо його рука під час того, як авто гнало на великій швидкості, грубо розсунула мої ноги й залишилася там.

-Ти хочеш просто зараз? - запитав він, майстерно вправляючись із кермом однією рукою.

   Про себе я відзначила його неприборкану сексуальність у цей момент. Від нього фонило брутальністю і первісною дикістю. Краєм серця від цього шлейфу я відчувала і спостерігала якусь жорсткість у його погляді. Кудись зникла хтива і пожадлива усмішка з його вуст. І саме в цей момент він увімкнув «господаря» і більше ніколи не був іншим.

  Я промовчала і моє мовчання він сприйняв як згоду. Машина різко зупинилася. У непроглядній темряві лише фари авто висвітлювали частину дороги, обросле високими травами узбіччя і невелику лісосмугу. Він залишив ближнє світло і за руку вивів мене з машини. Нерозумно тоді було питати його про те, що ми тут робимо посеред ночі. Ривком він повернув мене до себе спиною і нагнув на капот. Підняв спідницю, відсунув трусики й одразу ж заволодів мною.

-Мені важливо знати скільки чоловіків у тебе було до мене! - сухо відрізав він одразу ж після сексу.

-Для тебе це важливо саме зараз?

  Я дивувалася. Він так нахабно заволодів мною і тільки потім став уточнювати безглузді подробиці мого минулого життя.

-У таких як ти, напевно, було багато чоловіків. Ти маєш здати всі необхідні аналізи, щоб я переконався, що ти здорова...

   Він з ледь приховуваною огидою сплюнув у траву і застебнув ширінку, оглядаючи колесо авто з правого боку.

-Пізно! - розсміялася я і разом із ним нагнулася, роздивляючись колесо.

   Але йому було не до жартів.

-Чортова траса! - вилаявся він і щосили штовхнув колесо ногою. - І що значить - пізно? Знаєш... Я б не хотів підчепити від тебе букет хвороб!

   Я викотила очі й запитально подивилася на нього.

-Ти чим думав десять хвилин тому? Хоча... Ясно чим!

-Я повинен був спробувати тебе! Підходиш ти мені чи ні! - безцеремонно видав він.

-Ну і як? Приміряв? Підійшла? - заявила я.

-Ти змогла мене переконати, що сексуальна не тільки коли танцюєш і працюєш. Тому я і прошу для перестраховки тебе про це...

   Тепер звучало цілком логічно і переконливо. Образи межували з неотесаними компліментами в мій бік. Але пильність він мою не зміг притупити. Усе ще пам'яталися його слова, про те, що в таких як я невідомо скільки чоловіків було.

-А якщо я скажу тобі, що ти в мене перший?

    Здається, після моєї фрази з його очей посипалися іскри. Блиск їх відчувався в темряві, не освітленій фарами. Олександр різко випростався і набрав повні легені повітря, вочевидь, для вихлюпування емоцій, що переповнювали його в той момент.

-Ну власне, а що буде? Що буде, якщо я скажу, що було багато чоловіків? Чи їх було мало? Або взагалі не було? Чи ти вважаєш мене настільки брудною і безвідповідальною, що я не в змозі стежити за своїм здоров'ям?

-Від таких, як ти, можна очікувати чого завгодно! - гаркнув Олександр.

-Я не зрозумію! Ти чим незадоволений? Я завжди можу повернутися в клуб, де танцювала, а хочеш і просто зараз? Пів години тому ти мені обіцяв золоті гори та що мені тепер більше не треба буде працювати, а зараз гарчиш немов звір! - не витримала я.

      Александр задумався. На частку секунди його обличчя набуло зовсім іншого виразу. Він підійшов до мене. Став близько. Але так і не наважився хоча б обійняти.

-Марго... - почав він.

-Я не Марго, до твого відома. У мене є ім'я. Марго це - псевдонім... - ображено відповіла я, бо не розуміла, в який бік зараз поверне розмова.

-Мила... - він продовжував м'ятися на одному місці. - Я лікар. Мені дуже важливо знати, що ти здорова...

-Як несподівано! Я думала, ти бізнесмен або бандит... - перебила я.

-Я схожий на того чи іншого? - вкрадливо поцікавився він.

-Ну трохи є дисонансу між твоєю зовнішністю і професією. - я щиро посміхнулася і стала придивлятися до нього ще уважніше, на скільки дозволяло освітлення в цей час доби.

Він схожий на чоловіка, як мінімум упевненого в собі. З часткою прийнятної агресивності в погляді, яка, скоріше, притягує, ніж відштовхує.     Безкомпромісний, привабливий і неприборканий. Напевно, кожна жінка, з якою він мав стосунки, тішила себе тим, що зможе приборкати його норов і перетворити його на тихого сімейного чоловіка в прославлених сімейних трусах, який чухає пузо на дивані. І я так подумала тоді. Подумала, що це всього лише гра, бравада і награність з його боку. Такий собі хід для залучення протилежної статі.

-Не хвилюйся. - заспокоїла я його. - Чоловіків у мене не багато було. Якщо треба дам усі необхідні результати аналізів. Тільки й ти, любий, мусиш зробити те саме.

   Його брова піднялася на цілий сантиметр. Але в мить опустилася і він кивнув головою на знак згоди. Він підійшов до мене і, запустивши руку за голову, ласкаво захопив моє волосся в долоню.

-Я завжди думав, що тобі не місце там, у тому клубі, серед п'яних і хтивих чоловіків. Така солодка дівчинка...

  Він вдихнув аромат мого волосся і впився губами в мою шию.

-Сашко! - осмикнула я його, відчувши, що ще трохи й на шиї утворяться сліди від засмоктування.

   Він не відреагував, продовжував впиватися в мою шию пристрасними поцілунками, намотуючи волосся на одну з рук. Закинувши мені голову назад, він перейшов із поцілунками на мої губи.

-Поїхали до мене? - запропонував він тремтячим пошепки.

-Вже пізно... Дуже пізно... Я хочу додому...

-Поїхали... Залишишся в мене до ранку, а там буде видно...

      Олександр збуджувався дедалі більше й більше. Я зрозуміла, що зараз він знову заволодіє мною. Вдруге за вечір.

-Поїхали... - погодилася я, скоріше від скромності, ніж від бажання опинитися в нього в гостях.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍