Арт Антонян - TÜK, Арт Антонян

діставалося владі від художників, музикантів, поетів, театральних труп… Коли Великий Вождь підписав закон про образу влади і її представників, десятки тисяч людей запроторили до виправно-трудових колоній. Усіх, хто мав хоч якийсь вплив на населення і виступав проти агресивної внутрішньої політики, ліквідовували за допомогою зловісних машин правосуддя, які раптом з’явилися на озброєнні стражів правопорядку.

— …відтоді модель Äфродіти вдосконалювали понад дві тисячі разів, — Максим стиснув долоню в кулак.

Поступово кількість незгодних скоротилася до мінімуму. Зелені чоловічки проводили активні зачистки — масові ліквідації. Журналісти єдиного üмперського телеканалу (всі інші були вже закриті) знімали спецоперації зі знищення сердечників і за вказівкою Міністерства внутрішніх справ Üмперії все висвітлювали — необхідним — правильним чином. Üмбування працювало феноменально. Öсобини перетворилися на ідеальних споживачів, які брали за істину все, що показував üСкрін, писала газета або розповідало радіо. Велика частина популяції почала проклинати учасників руху опору, в яких билися серця, — Herz-терористів. Глядачі навіть не підозрювали, що в черговому сюжеті гори тіл, яких нібито вбили терористи, — це і є ті самі сердечники.

— Навіть після смерті сердечникам не дають спокою. Трупи згодом використовують правоохоронці — для інсценування злочинів, які нібито роблять Herz-терористи, знищуючи мирне населення, — Макс важко зітхнув. — Просто не знімай захисні стікери, — ще раз нагадав він. — Мене зачекалися на монтажі. До зустрічі! Über!

Давида охопила паніка. «Über! Це пастка, — не сумнівався він, — провокація агента Міністерства чистого суспільства Üмперії. Зараз у роті з’явиться металічний присмак, зелені чоловічки виб’ють двері та введуть до приміщення Äфродіту. Über!» — всередині похололо, на лобі виступили краплі поту. От і все. Кінець.

Минуло п’ять, двадцять, сорок хвилин… В архіві до кінця робочого дня так ніхто і не з’явився.

Давид з головою занурився в роботу, він намагався більше ні про що не думати. Макс не приходив в архів і навіть не підходив до Давида, коли той підіймався до загального офісу. Телецентр зафункціонував з подвоєною силою через підготовку до «Прямого сеансу правди з Великим Вождем». Минулого разу дві редакторські групи зникли безвісти через проколи під час прямого ефіру. Всі розуміли, що з ними сталося, але боялися запитувати. Просто ще ретельніше готувалися, скрупульозно плануючи кожну секунду, розписуючи сюжетну лінію до найдрібніших деталей.

НьÜзрум в автономному режимі контролював поглинання глядачем тільки обов’язкового новинного продукту та патріотичних проєктів особливої важливості. Для перегляду, скажімо, розважальних продуктів або щоб просто посидіти у всеüмперському павутинні, інтерактивна новинна кімната дозволяла користуватися «вільним режимом». У цьому режимі крісло не рухалося, даючи можливість зручно розташуватися. Що і зробив утомлений Давид, після насиченого робочого дня умостившись з пляшкою пива у крісло. Колеги в курилці згадували про новий проєкт, прем’єра якого повинна була початися з хвилини на хвилину.

Після перегляду рекламної пропаганди, яка продемонструвала всю красу служби в üмперській армії, і відеоролика про Великого Вождя, що дотепно пожартував над лідером Unación і вкотре поставив на місце «недополітиків нейтральних територій», Давид опинився в яскравій студії з радісно-крикливим ведучим нового телешоу. НьÜзрум створював відчуття реальної присутності: Давид сидів у першому ряду (кожна öсобина у своїй інтерактивній кімнаті сиділа одразу біля сцени, бачачи інших — реально присутніх у студії — глядачів поруч себе і на задніх рядах).

— Über! Вітаю, в ефірі «Єдиного Правдивого» сімейне шоу-змагання «Слöворіз». Почнемо ми з трагічної та відчайдушної історії сім’ї Шляхтер. Не перемикайте! Über! — наче, крім ЄП, існували інші канали, на які можна було перемкнути. У невеликому відеоролику представили кожного члена сім’ї. Батько Руслан Шляхтер — педіатр, у минулому захоплювався таксидермією, колекціонує статуетки популярних політиків. Мати сімейства, Марго, — психолог, автор відомого подкасту «Як підкорити світ», вишиває хрестиком і гладдю портрети Великого Вождя в образах національних супергероїв. Старший син Петро — програміст, переможець всеüмперської олімпіади з комп’ютерних технологій, творець найпопулярнішого серед молодих öсобин додатку «üПатріот».

— Über! Дякую, що ви з нами. Одного прекрасного літнього вечора родина Шляхтер майже в повному складі насолоджувалася споживанням телепродуктів у своєму ньÜзрумі. Тільки старший син перебував на другому поверсі. Нічого не віщувало біди. Як раптом пролунав відчайдушний крик… Що сталося, розкажіть нам, Руслане? Über! — ведучий підсів на диван до глави сім’ї, співчутливо поплескав його по спині. — Über! Так. Ми почули крик. Син кричав не своїм голосом. Ми кинулися нагору, — голос Руслана затремтів. — Коли я відчинив двері до його кімнати… Петро і наша німецька вівчарка Сабі… обоє в крові. Все було в крові. Über!

— А-а-ах! — хвиля зітхань пробігла глядацькою залою. Ведучий витримав драматичну паузу, передаючи хустинку Руслану.

— Über! Що в цей момент відчули, подумали ви, Марго? Über! — запитав він у дружини Руслана, яка заздалегідь заливалася слізьми, її плечі злегка підстрибували.

— Übe-е-еr! Вибачте… Я ж ма-а-ати… Я подумала: ну все. На кону була доля мого хлопчика, його професійне життя. Він програміст. Йому потрібні всі пальці… — заридала Марго Шляхтер, ледве вимовляючи слова. — Über!

У центрі глядацької зали сиділи редактори шоу. Вони грюкнули по спині öсобин попереду себе. Професійні плакальниці негайно заволали до когось, закидаючи голови назад. Вони завивали й умивалися слізьми, створюючи необхідний емоційний фон у студії. Ведучий обійняв матір сімейства. Їй принесли склянку води.

— Über! Я знаю, в це складно повірити, — раптом закричав ведучий ще голосніше, — але ми запрошуємо в студію героя цієї неймовірної історії, сина Руслана і Марго. Петре, виходь до нас! Über!

Редактори-заспівувачі голосно зааплодували, сигналізуючи масовці плескати щодуху в долоні. Професійні плакальниці, вкладаючи пальці в рот, ще й засвистіли.

— Über! Петю, ми дуже раді, що ти вижив. Розкажи скоріше, що сталося того вечора? Über!

— Über! Ну, це… Все було в крові. Це… Він цапнув мене за мізинець. Ну, я його й убив. По üСкріні говорили, що це… вони небезпечні. Über!

— Über! Це була кров собаки! — рясно зрадів ведучий. — Хлопець врятував усю сім’ю від монстра — справжнього здоровенного пса! Герої нашого часу — вони такі! Über!

Аудиторія вибухнула оплесками й захопленими вигуками.

— Über! Петре, розкажи двома словами про те, як ти створив «üПатріота», чия була ідея? І як почувається один з überвідоміших підлітків Üмперії? Über!