Євген Дмитренко - Прочитай мене!, Євген Дмитренко

        |    лісами,
        |    горами,
За   |    широкими полями,
        |    йчик жив, маленький
        |    йчик. Й в один день він
        |    хворів.

        |    вищало
        |    йченя — ліків в
За   |    йчика ж нема.
        |    те друг надійний є
        |    біяка Рішельє.

        |    вірюха
        |    вікном,
За   |    метіль: сніг із вітром!
        |    біяка не злякався, а 
        |    ліками подався.

        |    гриміло,
        |    гуділо,
За   |    шипіло й 
        |    шуміло. Рішельє аж 
        |    тремтів, черевики 
        |    губив.

        |    губив він шапку й шубу,
        |    кусив нижню губу. Сам 
За   |    кашляв та 
        |    кляк й повз по снігу мов черв'як.
  
        |    вікном все холодніше,
        |    йчик думає: «скоріше б».
За   |    біяка змерзне, дуже. «Як ти 
        |    раз, друже?»
  
        |    сніжило як ніколи,
        |    мело усе навколо.
За   |    йчик все чекав та слухав.
        |    снув. В двері хтось постукав.

        |    йченятко відчинило,
        |    трусилося воно.
За   |    дверима, хто там є? —
        |    біяка Рішельє!

        |    холов,
        |    кляк,
За   |    мерз. Язиком до вух примерз.
        |    те зміг принести ліки
        |    втра другу буде втіха.

        |    лісами,
        |    горами,
За   |    широкими полями,
        |    йчик в ліжку, поряд друг,
        |    хопив друзів недуг.