Роман Олійник (Argonayt) - Сукня Для НареченоЇ, Роман Олійник (Argonayt)

…Мої стосунки з Аліною в ті далекі часи складно описати кількома фразами. Спершу це нагадувало виверження вулкана. Солодкі поцілунки, ніжні обійми, палкі зізнання в коханні і нескінченні клятви вірності. Якщо не помиляюся минув лишень неповний місяць від нашої першої зустрічі як ми стали пристрасними коханцями. Ще за місяць дівчина перебралася в моє помешкання, де невдовзі стала повновладною господинею. Не скажу що був тоді проти такого розвитку подій, бо який чоловік відмовиться від домашнього затишку та жіночої турботи й опіки. А Гавриленко все це вдавалося на відмінно. Вона вміла і смачно приготувати, і ретельно прибрати в квартирі, а в постелі виявилася просто неперевершеною.

Єдиним недоліком такого становище було те що мені довелося остаточно забути про своє холостяцьке життя. Ніяких походеньок з друзяками в бар на пиво. Всі вечірки і дискотеки ми відвідували тільки разом. А навіть байдужий погляд мимоволі кинутий мною в сторону інших дівчат вмить натикався на її невдоволено насуплені брови. Та я ніскільки не нарікав на такі обмеження. Навпаки, сцени ревнощів які нерідко влаштовувала мені Аліна викликали в моїй душі потаємну гордість і чоловіче самовдоволення. Значить не байдужий їй, значить насправді кохає і нізащо не хоче віддати іншій – думалося мені тоді.

Цей блаженний «сімейний» період нашого спільного життя тривав майже півроку. До тих пір поки між нами не сталася перша, насправді серйозна, сварка. Трапилося це наприкінці третього курсу мого навчання в виші. На ту мить я вже остаточно «дозрів» до того щоб «розпрощатися» з професією бухгалтера і фінансиста, а тому не бачив більше потреби витрачати свій час на безцільне протирання штанів в університетських аудиторіях. Мене вабило створення та пошиття одягу, цій справі я вирішив приділити всього себе, про що й не забарився сказав коханій дівчині.

Мою сварку з батьком можна назвати легким бризом в порівнянні з тим штормом який викликали мої слова у Аліни. Почала вона з наполегливих переконань, що я зроблю велику помилку коли залишу університет. Мовляв це надто нерозважливо, адже залишилося провчитися всього два курси, а потім її батько неодмінно знайде мені якусь престижну роботу за набутою спеціальністю. На мої кволі заперечення, що геть нічого не тямлю в цих фінансових розрахунках була тверда відповідь, що я не один такий, більшість сучасних випускників такі самі профани в своїй професії, але татко підтримає, допоможе й навчить…

І ось тут я проявив твердість котра й стала вирішальною для всього мого подальшого життя. Незважаючи на вмовляння, переконання та навіть погрози дівчини все ж зробив так як задумав. Забрав документи з вишу й почав обмірковувати як здійснити свої плани. Відтоді наші відносини почали псуватися з такою самою швидкістю як і зародилися. Аліна з милої приємної дівчини якось враз перетворилася на постійно роздратовану і вічно сердиту фурію. Вона стала діймати мене всілякими дріб’язковими причіпками. Не так одяг поскладав, не добре посуд помив, не того сорту йогурт купив їй на вечерю.

Я стійко терпів ці сплески невдоволення коханої, та все має свою межу. Коли вона якось бовкнула, що жаліє що потратила стільки своїх сил та часу на такого невдаху як я, не стримався. Втративши контроль над собою заявив, що ніхто її до мене кайданами не приковував, вона бачила з ким зв’язувалася і зрештою, якщо все так у мені не подобається то може пошукати собі когось кращого. Напевне не варто було цього казати і можливо у нас ще був якийсь час порозумітися та відродити згаслі почуття, та що сталося те сталося. Гучний скандал закінчився тим, що Гавриленко зібрала свої особисті речі і розлючено хряснувши дверима назавше залишила мою квартиру.

Майже місяць я не міг прийти до тями. Вже на другий день подзвонив до дівчини. Попрохав пробачення за свої слова і запропонував повернутися назад. У відповідь почув лише пихате: «Іди до біса». Згодом зверхності і гонористості у Аліни поменшало, але щоб помиритися вона почала ставити свої умови, головною з яких було поновлення в університет. Я вже майже був згодився на це, але в сім’ї трапилося велике нещастя. Важко захворів батько. Лікарства для його лікування коштували шалені суми, про навчання звісно ж довелося забути і був змушений всього себе віддати зароблянню грошей. На щастя друзі сприяли в пошуках нових клієнтів, а сестра Наталя, котра переїхала до мене, допомагала виконувати їхні замовлення.

Коли справилися з недугою батька і зміг перевести подих від виснажливої роботи та знову побачився з Гавриленко, то виявилося що вона вже вийшла заміж за якого багатого жевжика. Спокійно поспілкуватися нам тоді так і не вдалося. Все закінчилося взаємними звинувачування, докорами і образами. Зрештою про що вже можна було говорити з жінкою котра стала дружиною іншого. Відтоді ми більше не зустрічалися…