Річард Бах - Фантастика Всесвіту. Випуск 1

Вийшовши на вулицю, Філіпс угледів, що Вернер сідає в таксі. Боячись, що він вислизне і всі його зусилля підуть намарне, Філіпс стрибнув з тротуару і відчайдушно замахав рукою, сподіваючись, що якась машина зупиниться. Одна машина на другому боці вулиці відгукнулася на його поклик, і Філіпс, ухиляючись, пробіг між іншими автами і впав на сидіння.

— Рушайте за таксі, що їде за автобусом, — збуджено сказав Філіпс.

Водій лише подивився на нього.

— Рушайте! — наполегливо повторив Філіпс.

Чоловік знизав плечима й відпустив гальма.

— Ви з поліції?

Мартін не відповів, відчуваючи, що менше він говоритиме, тим краще. Вернер вийшов на розі П’ятдесят другої стріт і Другої авеню. Мартін не доїхав до рогу футів сто й бігцем рушив до кінця кварталу, вишукуючи очима трупаря. Вернер зайшов до крамниці, що містилася на третьому поверсі. Вона звалася «Все для сексу» і дуже стриманим екстер’єром разюче різнилася від книгарні на Сорок другій стріт. Озирнувшись, Філіпс помітив, що цей заклад розташувався серед антикварних крамничок, фешенебельних ресторанів і дорогих магазинів. Підвівши очі, зрозумів, що в будинках цих жили представники середнього класу. Сусідство гарне.

Вернер з’явився з дверей у товаристві якогось чоловіка. Той сміявся і тримав руку на трупаревому плечі. Вернер усміхнувся і потиснув чоловікові руку. Тоді рушив Другою авеню. Філіпс пішов за ним, витримуючи безпечну відстань.

Якби, вирушаючи за Вернером, Філіпс передбачав, що операція буде така складна й тривала, він би від неї відмовився. Але тепер він не полишав надії, що одіссея все ж таки скінчиться. Та Вернер не збирався її скорочувати. Він перетнув Третю авеню, прямуючи до П’ятдесят п’ятої стріт, де зайшов до маленького будинку, захованого в тіні хмарочоса зі скла й цементу. Це був бар що, здавалося, зійшов з фотографії двадцятих років.

Зваживши всі за й проти, Філіпс пройшов за трупарем, боячись, що може його проґавити. На превеликий подив Філіпса, заклад, попри пізню годину, був повен пожвавлених відвідувачів, і йому довелося проштовхуватися досередини. Це був один із поміркованих за цінами барів для самотніх людей — ще один бік міського життя, досі не знаний Філіпсові.

Швидко пробігши поглядом натовп у пошуках Вернера, Філіпс зі здивуванням помітив його просто праворуч від себе. Той тримав кухоль пива й усміхався якійсь секретарці-блондинці. Філіпс нижче насунув кепі на обличчя.

— Де ти працюєш? — поцікавилася секретарка. Вона кричала, щоб її чули крізь гамір голосів.

— Я лікар, — сказав Вернер. — Патолог.

— Справді? — здивувалася секретарка. На неї це очевидно справило враження.

— Робота має свої позитивні й Негативні сторони, — потвердив Вернер. — Звичайно доводиться працювати допізна, але, може, тобі захочеться коли-небудь випити?

— З величезним задоволенням! — прокричала блондинка.

Мартін притиснувся до стойки, розмірковуючи, чи знає ця дівиця, в що вплутується. Він замовив одне пиво, і, працюючи ліктями, пробився до задньої стіни, де знайшов місце, звідки міг спостерігати за Вернером. Сьорбаючи пиво, Мартін відчував недоладність ситуації, в якій опинився. Після стількох років навчання й роботи він сидів опівночі в барі для самотніх людей, вистежуючи дивного суб’єкта з моторошно-нормальною зовнішністю. Справді, озирнувшись на всі боки, Філіпс був уражений, наскільки сильно Вернер схожий на усіх цих бізнесменів та адвокатів.

Узявши номер телефону секретарки, трупар допив пиво, зібрав свої речі й на Третій авеню знову сів до таксі. Мартінові довелося посперечатися з водієм свого таксі, вмовляючи його їхати за машиною Вернера, але п’ятидоларовий папірець вирішив суперечку на його користь.

Їхали мовчки. Філіпс роздивлявся вогні нічного міста, поки раптова злива не розмила їх. Двірники на передньому склі квапливо рухалися, змітаючи краплі. Вони перетнули ділову частину міста по П’ятдесят сьомій, з Круга Колумба рушили по діагоналі на північ, виїхали на Бродвей, а потім завернули на Амстердам-авеню. Ліворуч виник університет Колумбія. Філіпс упізнав його. Дощ припинився так само раптово, як і почався. На Сто сорок першій стріт звернули праворуч, і Філіпс нахилився вперед, поцікавившись, у якому вони районі міста.

— Гамільтон-Хайтс, — сказав водій, повертаючи ліворуч на Гамільтон-Терас і пригальмовуючи.

Таксі Вернера, що їхало перед ними, спинилося. Філіпс заплатив водієві й вийшов з машини. Хоча будинки вздовж Амстердам^авеню, поки вони їхали на північ, ставали дедалі нецікавіші, зараз Філіпс опинився у дивовижно привабливій місцині. Уздовж вулиці стояли химерні будинки, — їхні фасади відображали майже всі архітектурні стилі, починаючи з Ренесансу. Більшість споруд уже реконструювали, решта ще ремонтувалися. В кінці вулиці, що виходила на Гамільтон-Терас, Вернер увійшов до будинку з фасадом із білого вапняку. Вікна прикрашав готичний орнамент.

Коли Філіпс наблизився до будинку, у вікнах третього поверху засвітили світло. Зблизька було видно, що споруда зовсім не в такому гарному стані, як здавалося. Але її претензійність не псувала загального враження. Будинок здавався уособленням потьмянілої елегантності і свідчив про Вернерове уміння подбати про власний добробут.

Зайшовши до під’їзду, Філіпс вирішив: нічого страшного, якщо він постукає просто в двері квартири Вернера. Як і в будинкові Деніс, загальний вхід було замкнено, і до кожної квартири підведено індивідуальний зв’язок. Ім’я Гельмута Вернера стояло третє знизу.

Поклавши палець на переговорний пристрій, Філіпс завагався. Він не був певний того, що йому хочеться довести розпочате до завершення. Він навіть не знав, що слід говорити, але думка про Крістін Ліндквіст додала йому рішучості. Він натиснув кнопку і став чекати.

— Хто там? — з крихітного репродуктора крізь електричний тріск донісся голос Вернера.

— Доктор Філіпс. Я приніс вам гроші, Вернере. Великі гроші.

На секунду чи дві запала тиша, і Філіпс чув, як стукотить його серце.

— Хто ще з вами, Філіпсе?

— Нікого.

Сипле деренчання заповнило колись розкішний вестибюль. Філдас штовхнув двері й зайшов. Він піднявся на третій поверх пішки. Було чути, як за одностулковими дверима довго відмикали численні