Марина та Сергій Дяченко - Темний світ. Рівновага

— Я вискочив з пари. Нормально.

— Я одержала твою посилку...

— Яку посилку?!

— З чайником...

Розгублена пауза.

— Ти що, не посилав мені чайник?

— Ні. Дашо, я хочу попросити пробачення...

— Це я повинна просити пробачення, — промимрила я крізь грудку в горлі. — Вибач ще раз... Удачі тобі...

— Почекай! — закричав Міша.

Я обірвала розмову. Довго стояла спиною до Піпла, чекала, поки вирівняється дихання.

— Льошка, — говорив Піпл по телефону за моєю спиною, — перевір, хто відправник посилки номер сорок п’ять — тринадцять, кур’єрська служба «Суперекспрес», відправленої вчора о сьомій нуль чотири... Рано ж встають їхні кур’єри... Знайди й передзвони, добре?

Я все ще не оберталася. Він принюхався до моєї потилиці:

— Слухай, не хочу тебе лякати...

— Що?!

— Вона не життя з тебе ссе.

— А що?

— Здатність подобатися чоловікам. Якщо дати цій тварюці закінчити транзакцію, в тобі більше жоден чоловік не побачить жінки. Не кажучи вже про те, щоб закохатися.

Задкуючи, я перекинула пластикове відро зі скалками. Каламутні шматочки чайника знову розсипалися по підлозі: всю роботу треба було починати заново.

На сервер кур’єрської служби йшла DoS-атака.

— Не заздрю їхнім клієнтам, — сказав Льоша в слухавці.

— Що, Тінь улаштувала DoS-атаку?!

— Не обов’язково Тінь, може, конкуренти. Або тупі малолітні хакери. Враховуючи, які криворукі в тій службі сисадміни...

В офісі «Суперекспресу» сиділа дама років тридцяти, засмикана й замучена до істерики. У неї дзвонили одночасно три телефони, і з усіма абонентами вона примудрялася обмінятися кількома словами.

— Усі прийняті замовлення будуть доставлені сьогодні! — брехала вона одному співрозмовникові.

— Ні, ми не приймаємо замовлень! — грубо кричала на другого. — У нас технічні проблеми!

У третю трубку вона говорила різким роздратованим голосом:

— Ти уроки зробив? Не потім, а спершу зроби уроки!

На мене й Піпла вона не звертала уваги — втім, я не здивуюся, якщо вона й справді нас не бачила. Тільки коли Піпл делікатно постукав по столу, вона підвела на нього каламутні очі:

— Вибачте, у нас технічні проблеми...

— Нам потрібна інформація про відправника цієї посилки, — Піпл поставив перед нею картонний ящик.

— У мене немає доступу до бази! — вона тикнула пальцем у монітор свого комп’ютера, на якому був наполовину розкладений пасьянс. — Коли піднімуть систему — може, завтра...

— Сьогодні, — проворкував Піпл. — Або нам доведеться вжити заходів...

Дама обдарувала його поглядом, який означав, що їжаки не бояться голих сідниць.

Піпл схилився до неї нижче:

— Здається... ви забули сьогодні випити свої таблетки?

Дама змінилася на лиці. Кілька секунд дивилася на Піпла, потім полізла в сумочку, вихопила упаковку таблеток, перерахувала, ворушачи губами... Квапливо заковтнула пігулку, не запиваючи навіть водою. Подивилася на Піпла тепер уже з марновірним страхом:

— Ви хто?!

— Хто займався цим замовленням? У вас же не тисяча працівників і не мільйон клієнтів! Спробуйте згадати!

Дама мигнула. Очі її прояснилися:

— Грищенко. Точно. Він працював учора вранці.

Схоже, оцінюючи чисельність контори, Піпл поцілив у яблучко: тисячі працівників у «Суперекспресу» не набиралося, і кур’єр цілком міг працювати на прийомі посилок.

— Дама така або дівчина, — сказав Грищенко. — Віддала замовлення, розплатилася, все.

— Вас не збентежило, що заплатила жінка, а відправником значиться Васильєв Михаїл?

— У нас не оборонне підприємство, — слушно заперечив Грищенко. — Ми подарунки передаємо, квіти там, вазочки... Яка різниця, хто відправник?

— Ви б її впізнали? — запитала я.

Грищенко знизав плечима:

— Вона була в такій... пов’язці від грипу. І коли мені було її розглядати. І, до речі, які ваші претензії? Доправили вчасно? За адресою? А до вмісту ми стосунку не маємо...

Він мав рацію. Це означало, що майже дві години дорогоцінного часу ми змарнували.

Ми вийшли з приміщення на свіже повітря, і тут мене накрило.

— Піпл... а як ти до мене ставишся?

— Добре, — відгукнувся він, не вагаючись.

— Як до давнього бойового товариша?

— Ні, — він говорив дуже серйозно, — я помітив, що ти приваблива дівчина. Завжди це помічав. Мені подобаються твої парфуми...